понеділок, 31 грудня 2012 р.

Українська музика у 2012 (новорічний суб'єктивний рейтинг)

Дозволю собі підбити підсумки цього безсумнівно насиченого в музичному сенсі року у тих стилях української музики, за якими я завжди стараюся пильно слідкувати.

Також деяким з альбомів-переможців рейтингу та решті цікавих релізів-2012 незабаром буде присвячено окремий пост із дайджестом тих матеріалів, що виходили протягом року у моїй колонці в журналі "Український Тиждень".

А поки що власне підсумки :

Drudkh – Вічний Оберт Колеса
(найкращий метал-альбом '2012)



Dead Faith - Insider
(найкращий рок-альбом '2012)



Gamardah Fungus - Nuclear Winter
(найкращий інструментальний альбом '2012)



Andrukhovych & Karbido – Absinthe
(найкращий експериментальний альбом '2012)



Nokturnal Mortum - Коловорот (DVD)
(найкраще концертне відео '2012)



понеділок, 10 грудня 2012 р.

Raventale – Transcendence (2012)


Здається, Astaroth привчив своїх слухачів до регулярності релізів не менше, ніж до їх стабільно високої якості – шостий повноформатник від київського проекту Raventale вийшов усього через рік після свого попередника (« Bringer of Heartsore ») . « Transcendence » - це велична, глибока музика, виконана у стилі атмосферного black metal.

З перших хвилин нового альбому стає зрозуміло, що він за своєю специфікою суттєво відрізняється від п’ятірки інших у дискографії Raventale – попри властиву всім цим альбомам філософську тематику. Відмінність у структурі свіжого альбому очевидна – всього чотири треки, кожен з яких триває понад 10 хвилин. Незважаючи на те, що для Raventale ще починаючи з дебютника були характерні довгі епічні композиції, досі вони все ж співіснували з коротшими треками або і взагалі з лаконічними інструментальними «інтермедіями».


Astaroth Merc (фото з last.fm)

Саунд також зазнав певних стилістичних трансформацій (попри впізнаваний в принципі «почерк» Raventale) – « Transcendence » звучить зліше і нагадує black metal штибу минулорічного альбому Kladovest, який також був сильним релізом. Цікаво, що основний і додатковий вокали на «Transcendence» належать двом запрошеним музикантам, один з яких у недалекому минулому наприклад брав участь у записі дебютника такої самобутньої банди як Mozergush. Однак попри все це новий альбом не можна назвати цілковитою революцією у творчості Raventale – в ньому простежуються і фірмові риси попереднього доробку (урочисті клавішні, красиві гітарні соло).

Тематика лонгплею «Transcendence» цілком відповідає його назві - як зазначено у прес-релізі, «основне призначення цього альбому - споглядання трансцендентальних форм існування і власна трансформація на фоні умовностей та іманентної деградації сучасної цивілізації».

Дизайн альбому, що вже традиційно для Raventale вийшов на BadMoodMan Music (підрозділ Solitude Productions), виконаний у відтінках чорного, зеленого і сірого кольорів, точно відповідає його темі і виглядає дуже солідно.

Підсумовуючи сказане, констатуємо, що в нас з’явився ще один привід пишатися вітчизняною метал-сценою, якій не бракує яскравих, а нерідко й культових імен. До речі, зовсім скоро в киян та гостей столиці вперше буде змога почути Raventale наживо – 15 грудня в клубі Бінго на фесті OSKOREI відбудеться виступ у форматі «повноцінної» групи з кількох музикантів.

© Максим Солодовник, грудень 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

1. Shine
2. Room Winter
3. Without Movement
4. Transcendence

Raventale
Transcendence
2012
Solitude Productions

суботу, 8 грудня 2012 р.

Dolphin – Live @ Crystal Hall, Kyiv (16.11.2012)

Це був незабутній концерт.

Респект Юрі Грязнову за чудову роботу - повне відео звідти, нам на згадку.

set list :

1. Свет для меня



2. Ждут



3. Тебя



4. Снеговик



5. Частицы



6. Серебро



7. Sunset



8. Тоска



9. QT



10. Игрушки



11. Весна



12. Сумерки



13. Надежда



14. -//-



15. Надо



16. Дверь



17. Киберпанк



18. Собака



19. Темно



20. 6:30 am

пʼятницю, 23 листопада 2012 р.

Andrukhovych & Karbido – Absinthe (СD + DVD) (2012)


У друкованій версії журналу Український Тиждень № 47 (264) від 22 листопада читайте мою рецензію на заключну частину трилогії Юрія Андруховича та польської групи Karbido.


Також хочу вам повідомити, що моя щомісячна колонка про нові українські альбоми, варті уваги, яка виходила в цьому виданні з квітня 2011 року, за рішенням редакції зникає зі сторінок УТ - замість неї тепер час від часу виходитимуть мої поодинокі рецензії на резонансні альбоми української та світової музики. Першу з них власне й анонсує цей пост.

У цьому контексті хочу запропонувати свої послуги музичного оглядача майже будь-якому друкованому або електронному виданню, яке буде зацікавлене у подібній рубриці, адже так чи інакше новий формат колонки в УТ залишить поза фокусом багато цікавих новинок.

Максим Солодовник, листопад 2012

З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

пʼятницю, 9 листопада 2012 р.

The Moon Belongs To Everyone - Existentia (2012)


Активний розвиток, що властивий зараз тій частині світової (переважно «західної») альтернативної сцени, яка орієнтується на post-rock та post-black metal, для України не є наразі такою ж масштабною тенденцією. Проте навіть у такому загалом небагатому контексті деколи трапляються справжні знахідки. Однією з них є дебютний альбом молодої вінницької команди The Moon Belongs To Everyone, заснованої всього-навсього торік, у 2011. Досвідчений слухач, стикнувшись з дебютним повноформатником групи подібного віку, певна річ, відчуває певне збентеження : треки під обкладинкою здатні як розчарувати, так і перевершити всі сподівання. Інтрига і передчуття нових вражень також «підігрівають» процес такого знайомства, тому подвійно приємно, коли це відкриття є вдалим і цінним.

Спочатку (крім міні-кросворду на обкладинці та стильових тегів - суміш пост-року з альтернативою) мене підкупили неоднозначна, багата на асоціації назва групи і (значно більшою мірою) жіночий вокал. Річ у тім, що, за моїми багаторічними спостереженнями, на українській альтернативній сцені переважають «пацанські» формації, тому яскравий жіночий лідер-вокал у груп цього стилістичного спектру почуєш нечасто. Забігаючи дещо наперед, зазначу, що таке моє апріорне зацікавлення вокалісткою у випадку The Moon Belongs To Everyone було не тільки виправданим, а й принесло неабияке естетичне задоволення завдяки багатому тембру її голосу і впевненій манері.


Інших сильних сторін цьому релізу також не бракує – оригінальне інтро, яке містить алюзію на назву групи ; ненудні (попри певну типовість для пост-року) і красиві гітарні партії, які тут є особливо вдалими в аспекті емоційності мелодій і розвитку композицій ; енергійна і зріла за звучанням ритм-секція + класний запис. Все разом результує в неодноразове слухання альбому «на одному диханні», що в мене, розбалуваного меломана, буває далеко не щодня.

Тематика англомовних текстів альбому цілком відповідна його філософській назві і традиційна для цього стилю : саморефлексія, психологічні проблеми, відчуження, ескапізм, спогади. Не скажу, що я в цій ліриці знайшов для себе щось нове, проте у Вероніки вона звучить органічно і красиво навіть тоді, коли апелює до образу явно літературного з походження («Man In The Case»). До речі, саме цей трек здається мені кульмінацією альбому з точки зору месиджу, хоч інші композиції слабкими не назвеш. Приємно дивує також продуманість деталей, наприклад атмосферні ембіентні ефекти в останньому треку.

Підсумовуючи сказане, залишається визнати, що такі сильні дебюти українських банд цього стилістичного спрямування нечасто випадає почути. The Moon Belongs To Everyone однозначно мають великий потенціал для зростання, тож варто побажати їм не звабляти обертів, а також вдячних слухачів і підходящого лейблу. А поки що альбом доступний для вільного завантаження


© Максим Солодовник, листопад 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

1. Far Away
2. Nausea
3. Disdain
4. Collapse Is Inevitable
5. Man In The Case
6. Memories
7. Lost In Reverie (Part 1)
8. Lost In Reverie (Part 2)

The Moon Belongs To Everyone
Existentia
2012
self-released

четвер, 1 листопада 2012 р.

ОНЕЙРОЇД – Ходень (2012)


ONEYROID (також існують два рівноправні варіанти написання цієї назви кирилицею) – альтернативна рок-група, заснована в Полтаві 25 грудня 1992 року з ініціативи медиків Андрія ‘Бурліка’ Боркунова й Анатолія Волика. З того часу і по сьогодні - творчо активна і завжди неординарна, завжди залишаючись осторонь фальшивого шоу-бізнесу і займаючись насамперед музикою.

Попри те, що в Україні група досі є маловідомою, незважаючи на близький 20-річний ювілей, її свіжий реліз є вже четвертим повноформатним номерним альбомом у дискографії, яка окрім цього налічує також чимало касетно-самвидавних записів періоду 90-х років, не кажучи вже про вкрай цікаві та нестандартні концертні програми 2000-х («Гибернация», «Бетон», «LED»), яким через зміни в складі музикантів не пощастило перерости в студійні альбоми. За майже 20 років творчого життя ONEYROID неодноразово змінював саунд і стилістику, адже, за словами лідера групи, їм завжди було цікаво експериментувати, роблячи новий альбом суттєво відмінним від попередника як за звучанням, так і за концепцією.

Концептуальною групою ONEYROID був від самого початку своєї діяльності, адже кожен з альбомів базувався на циклах поезій Анатолія Волика, і так само є й нині. Однак «Ходень» відрізняється від альбомів-попередників не тільки стилістично – він є першим цілком україномовним у довгій історії колективу, що, безперечно, є приємною несподіванкою для багатьох слухачів. Перші тексти «Ходня» були написані ще в 90-х роках, але останні датовані аж 2008 р., тому маємо справу з міцною, перевіреною часом настоянкою. Нечасто у нашому замороченому на модерності сьогоденні натрапиш на альбом, більшість текстів якого написані ще в минулому столітті.


(Анатолій Волик, з фотосесії до альбому "Ходень", липень 2010)

Один з найбільших сюрпризів для тих, хто пам’ятає групу за попереднім жорстким альбомом (Giftstoffe), що вийшов 2009 року і був присвячений різноманітним отрутам і бойовим газам, - це, звісно, стилістичне спрямування «Ходня», музику якого можна спрощено описати як своєрідне поєднання альтернативного року і етно-музики. Здавалося б, що в такому симбіозі може бути оригінального, адже мода на нього в Україні та решті Європи триває вже не один рік, проте в мене є стійке враження, що група ONEYROID, стабільно живучи в андеграунді, вкрай рідко звертала увагу на якісь тренди. Тому навіть обравши для «Ходня» стильову нішу, в якій хто тільки з українських музикантів не пробував свої сили, група була застрахована від якихось банальних ходів, адже має свій погляд на музику і власний почерк.


(з фотосесії до альбому "Ходень", липень 2010)

Альбом «Ходень» створювався і записувався протягом трьох років, тож одна з сильних рис його треків – продумані, якісні аранжування. Стабільність складу, що запанувала в групі з 2008 року, явно іде на користь. Не обійшлося і без експериментів – наприклад, на відміну від альбому «Giftstoffe», в записі використовувались «живі» барабани замість електронних (хоча чи виграв щось від цього «Ходень», мені сказати складно).

2 пісні з 9-х, що складають основну частину платівки, вже знайомі слухачам за попереднім альбомом, в якому вони були в якості бонус-треків. Для «Ходня» ці два треки було перезаписано, хоча в новому альбомі також не обійшлося без бонусів – тут це спеціальні версії пісень «Жнива» і «Гори ще». Особливою окрасою альбому є чудовий, професійний вокал Оксани, яка об’єктивно є однією з найбільш вражаючих вокалісток на українській рок-сцені.


(фото by Едуард Странадко, липень 2010)

Незважаючи на те, що перший трек альбому з промовистою назвою «Клавіатор» сміливо можна присвячувати всім інтернет-залежним, тематично «Ходень» можна охарактеризувати (словами його першого рецензента з порталу ua_underground) як «заміську романтику», і це буде досить точне визначення. Решту розкривати навмисне не буду, як і наводити якісь паралелі – варто просто зануритись у слухання.

Окремо варто відзначити вдалий дизайн «Ходня», в якому використовується нарбутівський шрифт, елементи української вишивки та козацького скоропису. Автором його є давній друг групи - поет, композитор і дизайнер, відомий декому під псевдо Axy Epic Error.

Готуючи до релізу альбом NATASHA - мабуть найбільш незвичайний фрукт в історії групи, і працюючи над записом його наступника, що дістав назву «Мобильная слизь», ONEYROID не забуває виступати з презентаціями альбому «Ходень» в різних містах. Такі презентації вже відбулися в Києві і Полтаві (разом з групою Сашка Піпи - @TRAKTOR).

«Ходень», що вийшов 29 вересня у форматі CD-digipack, група зробила доступним і в онлайні – послухати варто на офіційній сторінці групи на Bandcamp

А тим відважним, що хочуть підтримати групу, поповнивши водночас свої аудіо-колекції, раджу замовляти «Ходень» за адресою oneyroid_band@ukr.net

© Максим Солодовник, жовтень 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

01. Клавіатор
02. Жнива
03. Грудень
04. Ходень
05. Віорунь
06. М.М.С.М.
07. Куниця
08. Віє війною
09. Гори ще

бонус-треки :

10. Жнива (trip)
11. Горище (dafanky deep mix)

ОНЕЙРОЇД
Ходень
2012
Oneyro.Promo.Group

офіційні сторінки ONEYROID в Мережі :

Bandcamp

Вконтакті

Facebook

Livejournal

понеділок, 29 жовтня 2012 р.

Вийшла нова збірка української world music - "МЛИН"


Найяскравіших представників української world music відтепер можна знайти на одній збірці. Всеукраїнське музичне кружальце "Млин" зібрало гурти Вій, Кому Вниз, Перкалаба, Postsense, Фолькнери, Тарута, Polikaрп та інших. «Млин» вийшов у мистецькій агенції «Наш Формат». У цифровому варіанті збірку скоро можна буде прослухати та придбати в електронному магазині агенції, там само вона вже є доступною для замовлення в CD-форматі.

Дизайн збірки «зліплений» з червоної фарби та глини.

«Ми з дизайнером Лесею Сидоренко довго думали, якою має бути збірка сучасної української world music. – каже продюсер збірки Євген Павлюковський. – І нарешті, пропрацювавши ледь не три ночі підряд за кавою та роздумами, зрозуміли – зовнішній вигляд збірки має нести посил боротьби за виживання не тільки в звичайному житті, а й у творчості, зокрема в музиці. Бо здавна з глини ліпили те, що допомагає людям в житті та побуті – посуд, якісь сакральні речі. Ми теж можемо ліпити своє, але для просування цього свого нам часто доводиться попітніти. Тому ми трохи драматизували і намалювали на глині червоний Млин – мовляв це і символізує ту боротьбу за життя та право на творчість. Леся ще й нагадує про те, що червона фарба на глині – це у далекому минулому непосильна щоденна праця людини, змішана з кров’ю».

Ця збірка віддзеркалює справжній пласт сучасної української музики – яскравої, своєрідної, неповторної, філігранної.

Наразі автор проекту готується до тематичних вечорів української збірки «Млин». Концерти учасників «Млин» періодично відбуватимуться у листопаді в Києві.


Трекліст:

Вій - Відрізана голова
Дримба Да Дзиґа - Барабаш
Kozak System - Шабля
Postsense - Що ж то мамо за дерево
ТаРута - Бором Бором
Фолькнери - Випливало утеня
Чумацький шлях - Козацька битва
Zapaska - Прорізна
PoliКарп - Гуцулка
SЮR BAND - Дикі гуси
Ot Vinta - Їхав козак
Stelsi - Кредит
Самі Свої - Купальський попіл
КОМУ ВНИЗ - Білі демони
Оркестр Янки Козир - Трави нема
Оркестр радості і щастя Перкалаба – Тікобивиходили

неділю, 7 жовтня 2012 р.

KHORS – Мудрість Століть (2012)


Одразу, з перших анонсів п’ятого повноформатника KHORS, було зрозуміло, що ця платівка суттєво відрізнятиметься від попередніх. З точки зору звучання Мудрість Століть у контексті розвитку стилю групи – у певному сенсі альбом-експеримент, з точки зору тематики і мови виконання – новий етап творчості, ну а вихід альбому на потужному і авторитетному британському лейблі Candlelight Records не назвеш інакше як проривом і досягненням.

Якщо всі попередні альбоми KHORS були англомовними, то тематика альбому «Мудрість Століть» , за словами самих музикантів, не могла передбачати іншої мови виконання, крім української. Як зазначалось у прес-релізі, свіжий альбом присвячений 95-й річниці Холодноярської республіки, її засновникам та захисникам, а отже - й суворим рокам національно-визвольної боротьби з більшовицькими окупантами. Як я і сподівався, ця тематика в альбомі знаходить свій вияв насамперед у багатих поетичних образах текстів, які є не деклараціями, а візіями. До речі, їх (текстів) тут зовсім небагато – всього 4 треки з 8, які складають альбом, є піснями. Решта ж – досить різнопланові інструментальні номери, які є органічною та невід’ємною частиною концепції. Цікаво також, що група під час підготовки до запису альбому створила значно більше «металічних» треків, але, як зазначають музиканти, їх було відкладено для наступних альбомів KHORS.

В одному з інтерв’ю, які передували релізу, анонсувалась також похмуріша, ніж в попередньому альбомі, атмосфера, і зараз слухач може переконатись у точності цього визначення, адже саме цю особливість першою помічаєш, слухаючи «Мудрість Століть». Проте реалізована вона в оригінальний спосіб : не рухом в бік більш брутального, «сирого» звучання, а - завдяки традиційній для KHORS мелодійності та прогресивності звучання, в якому тут, на мою думку, є чимало від симфонічності. Тому, якщо порівнювати альбом «Мудрість Століть» з альбомом «Відчуженість» DRUDKH (також присвяченому життю та смерті в боротьбі, хоча натхненним дещо пізнішим періодом), - це будуть дві зовсім різні історії.

Крім того, згадана похмурість не є домінантою для всіх треків свіжого альбому – тут є і відчайдушність, і меланхолія. Найбільш оригінальною і водночас найнасиченішою за змістом композицією можна з певністю назвати трек, що й дав назву цілій платівці – «Мудрість Століть». Крім специфічних барабанних партій, вишуканих аранжувань і відмінної від інших трьох метал-треків подачі, його текст видається мені квінтесенцією месиджу всього альбому – недарма його демо-версія використовувалась групою для анонсів майбутнього релізу.

Актуалізована для широкого загалу завдяки бестселеру Василя Шкляра славна сторінка історії воюючої України надихнула KHORS на прекрасний альбом, який, попри природні паралелі в саунді з YGG та ULVEGR, є самобутнім творінням. Єдиний його мінус – невелика тривалість (трохи менше 40 хв.), проте це також частина задуму музикантів.

Рекомендується всім «друзям кривавої старовини».

© Максим Солодовник, вересень 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

1. Крізь Хмари Минулого
2. Палаючі Очі Чорного Лісу
3. Останнє Листя
4. Де Велич Гiр Обiймає Простiр
5. Горизонтів Гладінь
6. Мудрість Cтоліть
7. Лише Час Забере
8. Сутінки

KHORS
Мудрість Cтоліть
2012
Candlelight Records

неділю, 23 вересня 2012 р.

ULVEGR – Arctogaia (2012)


Заснований восени 2009 року Helg'ом (Khors, Runes Of Dianceht, Ygg) та Odalv'ом (ex-Nokturnal Mortum, Runes Of Dianceht, Ygg, Twilightfall, Elderblood), ULVEGR випустив свій дебютний реліз Where The Icecold Blood Storms у квітні 2011 року на російському лейблі Stellar Winter. Проте, він був лише компіляцією двох раніше не виданих міні-альбомів, записаних у 2009-2010 роках, тому Arctogaia – перший повноформатний альбом ULVEGR.

Звісна річ, небайдужа до харківського black metal публіка чекала на цей альбом – і не лише завдяки анонсам у соцмережах і текстам легендарного Kaldrad’a (Blazebirth Hall), а й тому, що коли справою займаються визнані майстри - результат не розчаровує.

Порівняно з попереднім релізом, повноформатник однозначно є кроком вперед, що помітно з більш складних аранжувань і добре продумної структури композицій.
6 треків альбому є справді лютим і водночас епічним штормом, в якому неможливо не помітити ритмічну та композиційну різноманітність : переважно середньотемповий матеріал, але від того не менш агресивний і драйвовий, місцями то уповільнюється, уподібнюючись depressive блеку, то вибухає яскравими завиваючими соло, які змінюються суворими рифами. Все це створює оригінальну атмосферу альбому - попри те, що сам по собі подібний саунд не є відкриттям (іноді паралелі з Ygg та Khors природно проскакують в уяві слухача).

Схоже, «фішка» тут зовсім не в якомусь новаторстві, а в чіткій відповідності найкращим традиціям стилю, завдяки якій Arctogaia (попри не в усьому досконалі з художньої точки зору тексти) справляє враження цілісної, ґрунтовної і солідної платівки, знайомство з якою несе потужні, непересічні враження.

Незважаючи на відмінності між новим релізом і його попередником, Arctogaia з точки зору стилю, ідей і тематики є еволюційним продовженням означених раніше орієнтирів (нордичний black metal, похмура атмосфера і язичницький містицизм), до того ж кожен з них реалізований досить переконливо. За своєю суттю, музика цього альбому є насамперед героїчною, що є ще однією вагомою причиною уважно його послухати, - як і участь у його створенні таких відомих персон як Astargh (Elderblood, ex-Nokturnal Mortum) та Zorn (Djur).

Я впевнений, що цей реліз розширить коло прихильників ULVEGR.

© Максим Солодовник, вересень 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

1. В Пене Кровавой
2. Кровавым Орлом К Чужим Берегам
3. Сметь И Дерзать
4. Из Тени Вранокрылой Тайны
5. Льдов Первородных Тени Сквозь Космос
6. Арктогея

ULVEGR
Arctogaia
2012
Musical Hall Distribution

середу, 19 вересня 2012 р.

Музична колонка Тижня : три українські альбоми вересня

UPD : Пост доповнено повним текстом рецензій (у авторській редакції) 04.02.2013

У друкованій версії журналу Український Тиждень № 38 (255) від 20 вересня читайте у спеціальній колонці мої короткі враження від таких альбомів :

KHORS – Мудрість Століть (2012)


KHORS давно зарекомендували себе слухачам як справді фірмова команда, яка впевнено торує свій власний шлях, невпинно розвиваючись і видозмінюючи свій саунд, який можна описати як атмосферний pagan / dark / black metal. Вихід у першій половині вересня п’ятого повноформатника харківської групи на авторитетному і потужному європейському метал-лейблі Candlelight Records є ще одним серйозним успіхом. «Мудрість Століть» - перший україномовний альбом в історії колективу, присвячений Холодноярській республіці, її засновникам і захисникам. В ньому поєднані пісенні треки та короткі інструментальні номери (які також є органічною частиною концепції альбому). Без перебільшення, вражаючий альбом.


Moonshine Blues – Through (2012)



Перед нами – перший реліз нового проекту Олексія Сакевича, знаному декому з меломанів за його також досить новим проектом Endless Melancholy. Якщо там він розвиває поєднання фортепіанної мінімалістичної неокласики та меланхолійного ембіенту, то реліз від Moonshine Blues переносить слухача до заповідника медитативного, плавного та ескапістського за настроєм drone ambient. Звуковий ландшафт цього скромного за хронометражем альбому настільки ж холодний, як і спокійний – власне завдяки цій особливості ця музика варта асоціації з місячним сяйвом. Схоже, автор зовсім не переймається ризиком «вичерпаності» на сьогодні drone ambient стилістики, просто роблячи той саунд, який йому подобається.


VITER - Springtime (2012)



Увага до групи VITER була прикута від самого моменту заснування у 2010 році завдяки її лідеру Юліану Мицику, більш знаному як Viterzgir. Багаторічна плідна творчість у групі KRODA (яку він покинув понад два роки тому) та інших проектах зробила Юліана найбільш авторитетною постаттю львівського екстремального металу 2000-х.

Треки дебютного повноформатника засвідчують кардинальні зміни у звучанні та іміджі молодої групи порівняно з раннім матеріалом. Самі музиканти називають свій стиль умовним терміном folk’n’dustrial. «Springtime» є результатом двох років творчої роботи, демонструє нам нетиповий для наших артистів стиль. Переспів англійською знаменитої української пісні «Ніч яка місячна» є одним з двох-трьох треків на альбомі, які є потенційними хітами. Загалом «Springtime» справляє враження якісного, альбому, який здатен зацікавити навіть тих, хто не є фаном подібної музики.

© Максим Солодовник, вересень 2012

Публікація: Український Тиждень № 38 (255)

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

неділю, 2 вересня 2012 р.

VITER - Springtime (2012)


Увага до групи Viter була прикута від самого моменту заснування у 2010 році завдяки її лідеру Юліану Мицику, більш знаному серед металхедів як Viterzgir. Багаторічна плідна творчість в групі Kroda, що тривалий час була дуетом Eisenslav’a та Viterzgir’a і яку він врешті покинув ; сольний проект Leadhaze, симфонічний блек метал групи Сapitollium та участь в інших проектах, найвідомішим з яких був Dragobrath – все це зробило Юліана найбільш авторитетною постаттю львівського екстремального металу 2000-х. Дехто навіть припускав, що Kroda без нього стане менш цікавою, проте цього не сталося, а новостворена група Viter пішла шляхом різноманітних експериментів з фолком, які вилились в цікавий фолк-метал дебютного релізу - міні-альбому Dzherelo (2010). Приблизно та ж стилістична спрямованість збереглась на спліті з львівською групою Kings & Beggars - з тією відмінністю, що всі пісні, які до нього ввійшли, були інтерпретацією народних і виконувались аж чотирма мовами (дві пісні українською + по одному треку шведською, латвійською та старофранцузькою).

Кардинальні зміни у звучанні та іміджі молодої групи ознаменувала їхня дебютна поява на сцені у вересні 2011 року на київському Global East Rock Festival. Треки нової програми, в якій фолк переплітався з індастріалом, а також щедра піротехніка викликали чимало порівнянь з Rammstein, але я далекий від подібних узагальнень. Попри присутність паралелей між двома групами, наївно вважати Viter чиїмись епігонами – дебютний повноформатник, що дістав назву Springtime і є результатом двох років творчої роботи, демонструє нам зрілий, якісний саунд і нетиповий для наших артистів стиль. Самі учасники групи назвали його folk’n’dustrial : «Ми довго думали, до якого музичного стилю ми належимо і як краще можна описати нашу музику, що буде найближче нам по духу. Нам довелось самим вигадати нову назву стилю, а не обрати з купи інших епічних і прозаїчних музичних напрямків. Ідея прийшла швидко і як завжди імпульсивно, всі одразу погодились що саме це і є наш музичний стиль.»


Виступ на фестивалі Підкамінь 2012 (фото зі спільноти групи вк)

Крім цього, свіжий альбом має дві особливості, які неможливо обійти увагою : він цілком англомовний, а також є першим альбомом серед багатьох, де звучить вокал Юліана, в якому він постійно співає чистим голосом. Тексти англійською мовою є спірним моментом. З одного боку – в цьому є деякі переваги. По-перше, потенційно це може бути добре для ширшої промоції групи у світі, але це, як знаємо, не є невід’ємним атрибутом такої промоції. По-друге, Україні (в деяких стилях) нерідко бракує якісної англомовної музики. По-третє, переспів англійською знаменитої української пісні «Ніч яка місячна» є одним з двох-трьох треків на альбомі, які можна назвати хітами.

З іншого боку, я завжди був і є переконаний, що українські групи мають співати насамперед українською, та й чимало прихильників Viter були розчаровані таким мовним вибором, бо попри всі потенційні переваги, національний мовний колорит їх напевно б перевершив. Власне, це головна причина, чому альбом викликає стриману і неоднозначну реакцію, що переважно далека від захвату.

Цікаво, що у процесі створення дебютного повноформатника музиканти групи Viter записували та засемпльовували різноманітні народні інструменти (серед яких є й такий екзотичний, як дудка з борщівника, яку розробив Юліан), роблячи їхнє звучання дещо подібним до електронних синтезованих звуків.

9 з 10 треків Springtime спершу вийшли у вигляді синглів (кожен – з окремою обкладинкою), підігріваючи інтерес до платівки і спантеличуючи слухачів, що пропустили несподівану стилістичну еволюцію команди. На підтримку релізу вийшов також дебютний кліп ViterFor the Fire, який за всіма аспектами є продуктом світового рівня.



Загалом Springtime справляє враження якісного, продуманого та оригінального альбому, який здатен зацікавити навіть тих, хто не є фаном подібного стилю. Якщо Viter продовжуватиме активно творити й надалі, я не сумніватимусь в найкращих перспективах цієї групи.

© Максим Солодовник, серпень 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

01. Wool Fish Love (Mountain Valley, Mountain Hills)
02. The Night Is So Moonlit
03. Marichka
04. For the Fire
05. Springtime
06. Diving Deep
07. Cold and Frozen
08. Viter
09. Day Eats Day
10. Two Colors

VITER
Springtime
2012
Metalism Records

четвер, 23 серпня 2012 р.

Концерт на підтримку басиста КОМУ ВНИЗ Сергія Степаненка

За своєю традицією, у вересні київські басисти зберуться в клубі ROUTE 66.

Сергій Степаненко (басист легендарної групи КОМУ ВНИЗ) терміново потребує складної та дорогої операції, тому на цьому БасДеї збиратимуть гроші.

Закликаю вас не бути байдужими до цієї ініціативи.

середу, 22 серпня 2012 р.

Музична колонка Тижня : три українські альбоми серпня

UPD : Пост доповнено повним текстом рецензій (у авторській редакції) 04.02.2013

В друкованій версії журналу Український Тиждень № 34 (251) від 22 серпня читайте у спеціальній колонці мої короткі враження від таких альбомів :

Minore - Mothman Dreams (2012)


Minore – це новий сольний проект дніпропетровця Ігоря Ялівця, відомого українському слухачу за авангардно-експериментальними групами Gamardah Fungus та Submatukana . Стиль дебютного альбому, що вийшов у вигляді онлайн-релізу в середині липня, можна описати як надзвичайно органічний сплав «брістольського» тріп-хопу та chillout, який добре підходить для відпочинку. За словами музиканта, в нього давно зріла ідея спробувати свої сили в подібній стилістиці, і варто відзначити, що ця перша спроба йому відмінно вдалася – платівка звучить солідно і різноманітно. Фірмовий саунд, специфічна атмосфера та непересічні, прозорі та нерідко гіпнотичні аранжування, притаманні цьому альбому, не раз спонукають ловити себе на думці, що "Mothman Dreams" цілком міг би бути одним з релізів знаменитого лейблу Ninja Tune. Сподіваємось, проект Minore матиме не менш цікаве продовження.

Short Hair Ideals - Immersion (2012)


Short Hair Ideals – проект, створений молодим композитором Вовкою Вовкобоєм у 2009 році в місті Лубни. Як можна розуміти з інтерв'ю, існує він у форматі one-man-band, хоча відкритий до співпраці з однодумцями, яких (традиційно для провінції) не так просто знайти. Попри це, музика Short Hair Ideals є на сьогодні у певному розумінні мейнстрімом, адже поєднує замріяний електронний пост-рок та ніжний ембіент (з виразним переважанням останнього). З усього видно, що автору не залежить на якійсь особливій стильовій новизні чи експериментальності (саунд проекту виразно вторинний за цією ознакою), а на тому, щоб точно передати власні, багато в чому інтимні, настрої, для яких музика є найкращою еманацією. Дебютний альбом, якому передували два ЕР та сингл, попри скромний хронометраж, є приємним релізом, який має сподобатись прихильникам цього стилю.

Majesty of Revival - Through Reality (2012)


Дебютний повноформатник ужгородської групи Majesty of Revival, що вийшов на початку серпня, являє собою яскравий, швидкісний симфонічний progressive-power metal з віртуозними гітарними соло, неокласичними клавішними пасажами та складною структурою композицій. Попри дуже непогану техніку музикантів і загальний високий рівень, тембр вокаліста справляє не надто вражає на фоні розмаїття інструментальних партій, хоча і не псує загальної картини. Як зазначає лейбл у своєму прес-релізі, на нас чекають 9 магічних треків з глибин карпатських лісів, що перенесуть слухача до футуристичних ландшафтів хаосу та інших принад жанру power metal. Власне, маємо один з найцікавіших дебютів на українській метал-сцені за останні кілька років, хоча в перспективах широкої популярності групи є значні сумніви.

© Максим Солодовник, серпень 2012

Публікація: Український Тиждень № 34 (251)

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

неділю, 12 серпня 2012 р.

Drudkh – Вічний Оберт Колеса (2012)


Як зазначалось в анонсі, дев’ятий лонгплей всесвітньо відомих священних монстрів харківського блеку як тематично, так і за саундом мав стати поверненням до витоків DRUDKH. Експерименти на попередньому альбомі («Пригорща Зірок») з shoegaze /post-black metal, попри шикарне втілення та відповідність концепції, були неоднозначно сприйняті давніми фанами DRUDKH. Не думаю, що це вплинуло на рішення групи розвивати цей стиль в межах проекту Old Silver Key, адже перед DRUDKH ніколи не стояло питання комерційного успіху та потурання смакам аудиторії, що, безперечно, є розумною позицією для групи гросмейстерського рівня. Напевно, просто настав відповідний час. До того ж, якщо поглянути на дискографію DRUDKH, кожен з альбомів має власну специфіку.

Анонс був правдивим, але «Вічний Оберт Колеса» не став «повторенням пройденого» з кількох причин.

Якщо центральними образами і ключем до системи символів перших двох альбомів DRUDKH («Forgotten Legends» і «Autumn Aurora») були осінь і сутінки, то тут ми маємо цілість з усіх чотирьох пір року, які водночас є й архетипами, і хронотопом цієї міфопоетики. Таким чином, маємо значно масштабнішу інтерпретацію достоту вічної теми природних циклів. Відсутність пауз між треками нагадує про вічний процес змін і перетворень в Природі, а експресивна манера вокалу – ту свіжість вражень, яку несе нам настання кожної нової весни, літа, осені та зими.

Саунд нового альбому багато в чому є есенцією попереднього досвіду . Наприклад, в першому ж коротенькому інтро-треку «Вічне Коло» слухач зі стажем почує паралелі з шедевральним «Пісні Скорботи і Самітності», а в ураганних ударних треку «Коли Боги Залишають Свої Смарагдові Чертоги (серпень)» вчувається не так альбом «Лебединий Шлях», як культовий Hate Forest. Водночас урочиста атмосферність звучання, злютована з тим, що я називаю вовчою меланхолією, нікуди не поділася, що теж дуже тішить.

Думаю, «Вічний Оберт Колеса» близький всім, для кого язичницький світогляд є потужним життєвим імпульсом і голосом крові, а не позою чи модною фішкою, а Природа – справжнім священним домом. Прикметною особливістю нового альбому є використання власної україномовної лірики (автором якої, припускаю, є сам Роман Саєнко), чого раніше в DRUDKH ще не траплялось. Слід сказати, цей аспект альбому також на висоті. Вражає, зокрема, лаконічність цих текстів. Попри невелику тривалість (менше 40 хвилин), «Вічний Оберт Колеса» - бездоганний реліз.

© Максим Солодовник, серпень 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

1. Вічне Коло
2. Подих Холодної Чорної Землі (березень)
3. Коли Боги Залишають Свої Смарагдові Чертоги (серпень)
4. Прощання Зі Скорботними Птахами Осені (жовтень)
5. Ніч Зіткана Зі Снігу, Вітрів Та Сивих Зірок (грудень)

Drudkh
Вічний Оберт Колеса
2012
Season of Mist

P.S. Сьогодні стала доступною повна версія моєї статті DRUDKH - український феномен, скорочений варіант якої виходив в одному з квітневих чисел журналу Український Тиждень.

вівторок, 24 липня 2012 р.

Музична колонка Тижня : три українські альбоми липня

UPD : Пост доповнено повним текстом рецензій (у авторській редакції) 04.02.2013

В друкованій версії журналу Український Тиждень № 30 (247) від 26 липня читайте у спеціальній колонці мої короткі враження від таких альбомів :

AtmAsfera – Internal (2012)


Вихід четвертого альбому уславленої серед широких кіл слухачів групи AtmAsfera став справжньою несподіванкою, адже тільки торік побачив світ його попередник - Integro, а часовий проміжок між релізами раніше був досить значним. Попри впізнаваний почерк як першої третини нового диску (і його вже напевно традиційну тримовність), так і решти альбомних треків, які складають «Tetralogy Apocalypse», є щось, що свідчать про особливе місце "Internal" у творчості колективу. За словами Насті Яремчук, музика цього альбому народжена переживаннями з найглибших куточків серця, тому його месидж складно окреслити словами, а можна тільки відчути. "Internal" – внутрішній, бо найважливіші речі завжди з нами, але треба вміти їх чути.


Mindplotter – Event Horizon (2012)


Можливо, одеські андеграундові музичні формації не такі численні, як київські чи харківські, але деякі з них дуже плідні. Вже третій лонгплей одноосібного проекту мультиінструменталіста Олексія Левицького, засвідчує безперечний прогрес порівняно з попередніми. Музика Mindplotter композиційно непроста, їй притаманні швидкі, часто ламані ритми з невимушеними змінами розмірів, вміле поєднання електронних та живих інструментів, а треки поєднують в собі дуже різнопланові стилі – від прогресив-металу та брейкбіту до елементів пост-року, ембіенту зі «східними» мотивами і танцювального індастріалу.
Єдиним відчутним мінусом релізу є електронні ударні (замість живих), але це невідворотний компроміс для багатьох молодих незалежних артистів. У проекту великий потенціал.


Stepan i Meduza - Bludnitsa (2012)


Дебютний альбом екстравагантних киян Stepan i Meduza , що вийшов на молодому лейблі XXX Waves (після дебютного ЕР там само торік), хоч і дуже короткий за хронометражем, вже став помітною подією українського музичного життя. Свіжий, оригінальний саунд групи – головний козир релізу, який заповнює досі не надто заповнену в Україні стильову нішу (яку сама група називає арт-панком) : музика Stepan i Meduza не тільки є химерним поєднанням психоделії 80-х, популярної електроніки та нервово-романтичного рокенролу 90-х, а й своєрідним міксом ретро-звучання та сучасної альтернативи. Це енергійні танці, іронія, міські пригоди та міфи і чистий рокенрольний голос. Музикантам, що надихались бурхливим життям столиці та дівчатами (в чому неоригінальні, але успішні), вдався гучний і бадьорий альбом, який точно не слухатимеш перед сном. Єдине, чого бракує тут – хоча б кількох пісень українською. Але завдяки невимушеності і легкості, якої так багато в цьому альбомі про Київ, про це майже забуваєш.

© Максим Солодовник, липень 2012

Публікація: Український Тиждень № 30 (247)

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com


вівторок, 26 червня 2012 р.

Музична колонка Тижня : три українські альбоми червня

UPD : Пост доповнено повним текстом рецензій (у авторській редакції) 04.02.2013

В друкованій версії журналу Український Тиждень №26 (243) від 27 червня можна прочитати мої короткі враження від таких альбомів :


Embrace Of Silence – Leaving The Place Forgotten By God (2012)



Дебютний повноформатник молодої групи з міста Ізмаїл, що вже встигла заявити про себе у 2009-2010 рр. двома EP, є приємною несподіванкою для всіх прихильників doom death metal 90-х років. Свіжий альбом українців - як музично, так і концептуально в кращих традиціях стилю, і орієнтація на його класиків (My Dying Bride), також не є секретом для слухачів. В музиці Embrace Of Silence переважають протяжні, мелодійні, подекуди жорсткі гітарні рифи, обрамлені клавішними та скрипковими партіями і відповідним вокалом. В сукупності все це звучить солідно і щиро, а вихід альбому на авторитетному Solitude Productions є хорошим шансом для групи.

«Leaving The Place Forgotten By God» - музика для всіх, чиє серце лежить до ортодоксального doom death metal.


Pianoбой - Простые вещи (2012)



Екс-клавішник оригінального складу Океану Ельзи, учасник Esthetic Education та проекту Брюссель Дмитро Шуров, разом з однодумцями видав свій перший сольний альбом. Враження від нього неоднозначні : з одного боку, помітне прагнення музиканта навадати тут перевагу не складним аранжуванням, а саме пісенному матеріалу, акентуючи власне на пісні як такій; з іншого через такий підхід музика цього альбому може багатьом здатися залегкою. Така легковажність має мало спільного з поверховістю, до того ж цілком очевидно – є невід’ємною складовою платівки, тож слухачеві потрібно лише піддатися цьому настрою і йти в химерному поп-рок-джазовому фарватері, насолоджуючись оригінальністю цього альбому, в мінуси якого можна записати хіба відсутність жодного треку українською мовою.


Thunderkraft - Totentanz (2012)



Музика харків’ян Thunderkraft суттєво змінилась з моменту виходу їхньої дебютної платівки у 2005 році, хоча група зазнала мінімальних змін у своєму складі : замість Amorth’a (Astrofaes, ex-Drudkh, Underdark, Святогор etc.) на барабанах тепер не менш знаменитий в метал-колах Munruthel. Хоча ці зміни стосуються не стільки тематики та філософії групи (з цим усе традиційно), як самого саунду : «Totentanz» являє собою неординарний industrial death metal з відчутними впливами фольку і навіть електроніки в аранжуваннях. Крім стандартного набору рок-інструментів, чуємо тут також скрипку та флейту.

Звучить свіжий альбом аж трьома мовами (українською, німецькою та російською), і хоч його тексти подекуди виглядають надто простими, нудитись слухач не буде, недарма Харків є столицею українського металу.

© Максим Солодовник, червень 2012

Публікація: Український Тиждень №26 (243)

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

четвер, 31 травня 2012 р.

Музична колонка Тижня : три українські альбоми травня

UPD : Пост доповнено повним текстом рецензій (у авторській редакції) 04.02.2013

В друкованій версії журналу Український Тиждень № 22 (239) від 1 червня можна прочитати мої короткі враження від таких альбомів :

Ulvegr – Arctogaia (2012)



Заснована в Харкові восени 2009 року Helg’ом (учасником Khors, Runes Of Dianceht, Ygg) та Odalv’ом (ex-Nokturnal Mortum, Runes Of Dianceht, Ygg), група Ulvegr одразу не лишила жодних сумнівів у власній продуктивності – свіжий альбом є вже другим лонгплеєм в їхній дискографії (хоча водночас першим офіційним). «Арктогея» з точки зору стилю й тематики є еволюційним продовженням означених дебютником орієнтирів : нордичний black metal, похмура атмосфера і язичницький містицизм. Кожна складова тут виражена дуже солідно, адже музиканти Ulvegr – метри харківської метал-сцени. Звучання Ulvegr у цьому альбомі час від часу неілюзорно нагадує то Khors, то Drudkh, хоча сплутати їх з ними нереально.

Тож тих слухачів, хто зацінив їхній перший альбом ( «Where the Icecold Blood Storms»), точно не залишить байдужим і другий, вихід якого в інтернеті і на CD було вирішено дещо розвести в часі : у світовове павутиння «Арктогея» вирушила майже місяць тому, проте компакти побачать світ тільки у червні.


Скрябін - Радіо Любов (2012)


Від нового альбому однієї з найвідоміших українських груп, яка має як довгу історію, так і різноманітний доробок, - сподівання завжди високі. «Радіо Любов» не назвеш несподіванкою – альбом анонсувався в різноманітних інтерв’ю Кузьми, а з соцмереж час від часу випливали демо-версії нових треків. Така інтерактивність супроводжувала і сам реліз – незважаючи на те, що альбом вийшов на CD, група одразу виклала його для прослуховування на своїх ресурсах, включно з офіційним сайтом. Безсумнівно, «Радіо Любов» - це поп-музика як вона є : і за своїм саундом, і за месиджем, до того ж без жодних претензій на те, щоб здаватися чимось іншим. Однак попри свою простоту, нова платівка легко слухається, а серед десятки її треків немає жодного, який справляв би враження вимученого і штучного, все вказує на те, що це саме та музика, яку зараз хоче робити Кузьма, роль якого тут порівняно з іншими учасниками Скрябіна помітно зросла. Однак як би хто не ставився до цього диску, усі неодмінно оцінять зворушливу пісню про маму – найкращий трек альбому.


ДМЦ – Весна мозга (2012)


Полтавська російськомовна рок-група ДМЦ за останніх 10 років пройшла шлях від невідомої до найпопулярнішої у своєму рідному місті та відомої далеко за межами України. Публіка, що ходить на їхні концерти, добре знає більшість пісень, що увійшли до свіжого (вже другого повноформатного) альбому з химерною назвою. Враження від нього якнайкращі : ДМЦ зберегли притаманний їм романтичний настрій, щирість і розвинули власний стиль – все те, за що їх люблять слухачі.

Другий альбом, на відміну від дебютника, записувався в одній з московських студій, що своєрідно вплинуло на його саунд : він став дзвінкішим і прозорішим, і до цього не зразу звикаєш, хоча ця деталь не відволікає від головного – зливи емоцій, думок і переживань, які нам дарує цей диск. Лідер ДМЦ Андрій Гречаник ще раз нагадав нам, що не лише вміє писати дуже точні, нерідко – вражаючі тексти пісень, а й разом зі своєю командою живе і творить по-справжньому. «Весна мозга» - однозначно один з найкращих рок-альбомів року.

© Максим Солодовник, травень 2012

Публікація: Український Тиждень № 22 (239)

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

неділю, 6 травня 2012 р.

DRUDKH - український феномен


В журналі Український Тиждень № 15 (232) від 12 квітня вийшла моя значна за обсягом та масштабом теми стаття про священних монстрів українського та світового металу, групу культову і непублічну.

Журнальний (скорочений редакцією) варіант цього тексту можна завантажити собі у форматі pdf ТУТ або читати на сайті журналу ТУТ. А сам журнал можна придбати в мережі книгарень Є. Повну версію статті (в авторській редакції) читайте нижче.

============================================

Для металхедів усього світу харківська група DRUDKH (у перекладі з санскриту – «ліс») вже далеко не перший рік є беззаперечним культом. І саме їхній новий лонгплей (уже 9-й у дискографії колективу), що зветься «Вічний Оберт Колеса», став першим українським альбомом, детальний огляд якого розмістив на своїх сторінках навіть всуціль хіпстерський американський сайт Pitchfork. Цей промовистий факт свідчить про те, що DRUDKH є явищем, яке не лише давно вийшло за межі субкультурної затребуваності, а й має унікальне значення не тільки для black metal сцени. Враховуючи, що DRUDKH завжди був і лишається суто студійним проектом, який ніколи не давав концертів, не лишається сумнівів у тому, що це досі незнаний для України феномен.

Звісно, слухачам зі стажем добре знані такі фундаментальні для української метал-сцени групи як HATE FOREST і ASTROFAES (відомі водночас далеко за межами Харкова і України), лідери яких – Роман Саєнко і Thurios - утворили DRUDKH 2002 року.


Роман Саєнко у складі HATE FOREST на культовому харківському фесті Коловорот (2001)


Проте якщо раніше йшлося радше про визнання в метал-андеграунді, то новий проект здобув ще більш культовий статус - попри своє послідовне ігнорування будь-якого піару («жодного офіційного сайту, фотосесій, концертів та інтерв’ю»). Така стратегія виглядає слушною одразу з кількох поглядів : 1) є комфортною для музикантів, яких цікавить саме музика, а не навколомузичні деталі, які забирають практично завжди немало часу й сил; 2) це логічно для black metal з його некомерційністю і скепсисом щодо сучасного суспільства ; 3) відповідає принципу «sapienti sat», особливо актуальному за теперішніх умов інформаційного "передозу". 9 повноформатних альбомів, виданих на престижних європейських метал-лейблах (Supernal Music та Season of Mist) підтверджують підзабуту багатьма істину : справжнє мистецтво навіть в наш час не обов’язково є залежним від піару.

Проте авторитет DRUDKH базується не тільки на непублічності : ціла низка як концептуальних, так і суто стилістичних особливостей їхньої музики вказують на її унікальність, зокрема в українському контексті. Іншими словами, причини небезпідставності їхнього культового статусу – не лише в композиторському таланті, а і в глибокій закоріненості в культуру.

Звідси й часті порівняння DRUDKH з легендарним BURZUM – обидва проекти демонструють виразно міфоязичницьке світобачення, - проте не в текстуальних маніфестах і закликах (як це нерідко буває в багатьох груп), а в самому змісті й духові своєї музики. Оскільки це світогляд і естетика, pagan-складова відчутна в усіх альбомах харківської групи, у чотирьох з них будучи магістральною : «Forgotten Legends» (2003), «Autumn Aurora» (2004), «Пісні Скорботи і Самітності» (2006), «Вічний Оберт Колеса» (2012).


Тематика Часу та циклів Природи є провідною для «Forgotten Legends» - альбому, присвяченого осені, що має розумітись не стільки буквально, як метафорично. Осінь, як пора декадансу і смерті, традиційно асоціюєтья з географічним Заходом, а в добовому циклі відповідно – із заходом Сонця. Цю тематику акцентує і дизайн різних видань альбому : сам диск стилізовано під давній календар – «річне колесо», в буклеті використано фотографії і картини осінньої природи у променях Сонця, що сідає. Промовистою є назва першої композиції – «False Dawn», що натякає на антимодерний, антиурбаністичний месидж всього альбому, в песимістичному настрої якого можна вбачати не тільки передчуття Кінця, а й пряму вказівку на те, що світанок сучасної епохи, яка відкинула традиційні цінності, насправді є сутінками. Як бачимо з подальших релізів, саме цей філософський лейтмотив є центральним для всього доробку DRUDKH.


Символізм осені та колеса Часу – основа образності другого альбому, «Autumn Aurora», на що вказують як «осінні» назви його треків, так і візуальне оформлення : на малюнку компакт-диску колесо-сварга є своєрідним синонімом до циклічного календаря на дебютнику, дизайн як «першопресу», так і перевидань (в тому числі на вінілі) є варіаціями на тему осіннього тління й занепаду епохи. Фінальний трек («First Snow») таким чином сприймається як символічна межа між старим і новим станом світу, за якою не буває шляху назад. Проте в цьому немає жодного застереження – у міфопоетиці DRUDKH дуже важливе значення має Доля (лат. Fatum ) як об’єктивно непереборна сила.


Цим же фаталістичним настроєм живиться й унікальний в контексті стилю групи, повністю інструментальний, акустично-фолковий альбом «Пісні Скорботи і Самітності», шикарно оформлений макабричними картинами Олександра Міхнушова, що відсилають нас до сюжетів українських народних легенд, дум та казок. Меланхолійність і споглядальність тут домінують, а значна кількість рефренів не викликає враження надмірної монотонності. Все це, разом із розсипаним там і там звуками Природи, створює неповторну атмосферу, тому попри нетипове для DRUDKH акустичне звучання, цю платівку некоректно було б називати експериментом.



В такому контексті найсвіжіший, цьогорічний альбом «Вічний Оберт Колеса» є не лише простим «маневром» до тематичних витоків DRUDKH, а й значно масштабнішою інтерпретацією «циклічної» теми. Якщо центральними образами розглянутих тут альбомів були осінь і сутінки, то тут ми маємо цілість з усіх чотирьох пір року, які водночас є й архетипами, і хронотопом цієї міфопоетики. Відсутність пауз між треками нагадує про вічний процес змін і перетворень в Природі, а експресивна манера вокалу – ту свіжість вражень, яку несе нам настання кожної нової весни, літа, осені та зими. Вже хоча б через ці особливості новий альбом не став «повторенням пройденого».

Другий, не менш важливий пласт творчості харків’ян – альбоми, створені на основі текстів видатних українських поетів : «Лебединий Шлях» (2005), «Кров у наших криницях» (2006), «Відчуженість» (2007), «Microcosmos» (2009), «Пригорща Зірок» (2010).


«Лебединий Шлях» привертає увагу не лише тим, що є першим зверненням DRUDKH до української поезії, а й тим, що його лірика практично повністю ґрунтується на знаменитій поемі «Гайдамаки» Тараса Шевченка. Крім того, останнім треком цього альбому є автентична «Дума про руйнування Січі», виконана бандуристом, а не групою. Завдяки поєднанню з бунтівною поезією Шевченка в альбомі співіснують історіософський та метафізичний виміри : криваві картини насильства, змальовані у поемі, подібні за своєю тональністю на найкращі зразки міфологічного епосу про «останні часи» - як у ведичній, так і в європейській традиції.

Тому буквально-історична інтерпретація месиджу, закладеного в альбомі, не є виправданою: у ньому йдеться не тільки про національно-визвольну боротьбу та епоху Руїни в українській історії загалом, а й про метафізичний вимір цих подій, що полягає в трагічності повстання гайдамаків проти здеградованої шляхти, приреченості героїв на поразку в двобої з невблаганною, інфернальною Долею на порозі Калі-Юги. Попри всю гіркоту і вкрай агресивне звучання «Лебединий Шлях» є романтичним альбомом.


Треки альбому «Кров у наших криницях» натхненні поезією не лише Шевченка, а й Ліни Костенко, Олександра Олеся та Юрія Клена. В буклеті до нього цитується вірш Василя Симоненка, останній – інструментальний трек має назву «Українська Повстанська Армія», а сам альбом присвячений пам’яті лідера українських націоналістів Степана Бандери. Саме після цього релізу деякі поверхові та політично стурбовані особи стали безпідставно «шити» групі ярлик націонал-соціалістичного black metal, в результаті чого DRUDKH випустили окрему коротку заяву, в якій наголосили на тому, що перебувають поза політикою як такою. «Кров у наших криницях» - надзвичайно багатий в образно-тематичному плані альбом, що відкривається треком-прелюдією «Навь», який являє собою фрагмент саундтреку до фільму Олеся Саніна «Мамай». Звучання і назва цього інтро однозначно вказують на таємничий світ мертвих у давньослов’янській міфології, а на більш глибокому рівні – на те, що «тварна», видима реальність виростає з темних глибин нічного боку Буття. Образи Великого Лугу, світу як туману (санскр. maya), війни світла та темряви як спроби боротьби з часом (центральної теми попереднього альбому), лихої Долі і механізмів вічності є тут провідними.


«Відчуженість» - досить короткий за тривалістю, проте надзвичайно сильний альбом на основі поезій Олега Ольжича 1930-х років, в яких своєрідно відобразився не лише дух визвольної боротьби ОУН, а й героїзм епохи злету правої Європи. Композиція «Небо у наших ніг» є яскравим прикладом «величальної пісні» зухвалості виклику, що його кидає ворожому світові молодий, по-ніцшеанському суворий і аскетичний борець-воїн. Життя і смерть у боротьбі – так можна коротко сформулювати сюжетну лінію альбому.


«Microcosmos» вже самою своєю назвою виразно натякає нам, що тематика часу і циклічної мінливості виявів буття тут побачена з персональної, саморефлексивної точки зору. Одна з двох головних ідей альбому – невідворотного занепаду всього сущого у круговерті днів і водночас приреченість живого на нескінченне переродження знаходить найточніший вияв у треку «Декаданс» на вірш Олега Ольжича :

В дужих карбах людське неспокійне і жадібне серце,
І для нього судився довічний почвірний колобіг.


Цій трагічній ентропії вічного повернення (за Ніцше) людина словами Богдана Рубчака протиставляє мистецтво філософа і поета як пошук власної ідентичності у треку «Ars Poetica» :

Шукати лиш суть, лиш обрій буття шукати – суть буття.
Відчувати простір: літ чорних птахів далеко,
відчувати час : чіткі рисунки в чорних печерах,
і абсолютним вітром розуміти свій день, поете.



Останній на сьогодні альбом DRUDKH, що звертається до спадщини українських поетів (цього разу – маловідомих сучасним читачам Олекси Стефановича та Святослава Гординського) – «Пригорща Зірок». Поезії, написані в інтервалі 1923-1943 рр. попри «подвійне» авторство, становлять цілісну ідейно-тематичну основу цього альбому, яка метафорично занурює нас в атмосферу буремного українського XX століття з його відчайдушною, непримиренною боротьбою, де немає місця романтичним сумнівам.

«Пригорща Зірок» також є знаковою платівкою для DRUDKH у сенсі розвитку стилю їхньої музики – саме тут вперше виразно чуємо експерименти з shoegaze /post-black metal, які попри шикарне втілення та відповідність концепції альбому, були неоднозначно сприйняті давніми фанами групи.

В контексті стилю DRUDKH доречно говорити не стільки про еволюцію, а про свідомий добір групою відповідних концепції виражальних засобів. Звертання до текстів видатних українських поетів, глибока міфологічна та філософська основа музики, бездоганний дизайн альбомів, у якому використовуються як фото української Природи, так і картини художників минулого – всі ці риси дозволяють нам вважати DRUDKH не просто талановитою групою, а найкращим феноменом українського екстремального металу, значення якого тільки зростатиме.


© Максим Солодовник, 2012

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com