Провідна на сьогодні для української сцени gothic doom metal група «Полинове Поле» на саме Новоріччя приємно здивувала слухачів, видавши на простори інтернету найновішу EP. Так само, як і повноформатний альбом «На семи вітрах» [2009], ця платівка вийшла за підтримки нового лейблу Kataklysmos Factory. «Під холодним каменем» записано у грудні 2009 року і, як зазначає сама група на своєму офіційному сайті, пісні не є зовсім новими, адже були створені під час роботи над дебютним альбомом.
Поміж цими двома доробками групи в ній відбулися певні «кадрові» зміни, а саме вихід з колективу Юрія Круп’яка, тож традиційний для вокальної концепції «Полинового Поля» гроул ми тепер чуємо з уст басиста Андрія Кіндратовича. У такому складі, звісно, і зафіксовано найновіший матеріал. Це вже третій вокаліст в історії колективу (з 2005 року), і чи пішли такі зміни цього разу на користь їхній музиці – питання достоту спірне, неоднозначне. Наразі помітним є глухувате звучання голосу (навіть для такої манери співу) та менша (порівняно з обома достоту «гуркотливими» попередниками) фактурність партій, які тепер звучать рівномірніше та врівноваженіше, що позначається на експресивності. Це чути і в моментах, коли гроул вступає, і в парних з Маріанною партіях. Сподіватимемось, що такі зміни тимчасові.
Маріанна Лаба
Структура треклісту досить проста: невелике клавішно-електронне інтро «Холод в очах», тісно пов’язане з другою композицією і власне три пісні, центральною з яких, судячи навіть з назви, є остання.
Щодо вражень від нового диску загалом, то вони також половинчасті. З одного боку, маємо певний відхід від чистої пісенності з більшою тенденцією то треків-композицій та виразний акцент на ритм-секції, що виглядає органічно та цікаво; з іншого – ознаки або намірів до суттєвих структурно-композиційних змін, або недостатньої продуманості розвитку та поєднання музичних мотивів і тем. Маємо на увазі насамперед повторювані частини композицій та спосіб їх поєднання між собою. Це нагадує прийоми «модної» готики і своєю неоднорідністю динаміки не додає, для рефренів будучи завеликим за обсягами і несприятливо впливаючи на драматизм атмосфери, яка так властива суворо-піднесеній стилістиці групи.
Згаданий процес майже не впливає на магістральне річище творчості «Полинового Поля» - це все той самий класичний gothic doom metal (щоправда, із помітним відходом від етно-елементів і тяжінням до funeral-тематиці), який (відхід) можна потрактувати як ситуативний; і тими ж образами і мотивами, що були властиві для попередньої їхньої музики. Однак в аспекті сприйняття ці деталі відчутні й можуть оцінюватись як позитивно, так і негативно залежно від кожного конкретного слухача. Зрозуміло одне: спричинені вони свідомою роботою групи.
Насправді тією зміною (порівняно з попередніми релізами), що впадає в око вже з першого знайомства з буклетом, є спільна для всіх трьох текстів тенденція до відчутного лаконізму, простіших епітетів, синтаксису, що, звісно, де в чому видозмінює вокальні прийоми.
Неможливо не відзначити мелодійне багатство диску, створене тут насамперед перфектним сопрано Маріанни Лаби, клавішними Олега Рубанова та дещо меншою мірою – гітарою Миколи Максименка, яка виходить з густого атмосферного звучання на виразніші «оберти» лиш де-не-де. Це, безперечно, також частина концепції звучання EP «Під холодним каменем» і якщо говорити про мелодії, які справді чіпляють у ньому найбільше, залишаючись у пам’яті надовго – це саме вокальний політ Маріанни, чистий етер, який хочеться наспівувати ще і ще. У цьому сенсі пісенність нікуди не поділась.
Отже, яким буде майбутній альбом, можна лише здогадуватись, адже розвиток для «Полинового Поля» - річ природня і невпинна.
Поміж цими двома доробками групи в ній відбулися певні «кадрові» зміни, а саме вихід з колективу Юрія Круп’яка, тож традиційний для вокальної концепції «Полинового Поля» гроул ми тепер чуємо з уст басиста Андрія Кіндратовича. У такому складі, звісно, і зафіксовано найновіший матеріал. Це вже третій вокаліст в історії колективу (з 2005 року), і чи пішли такі зміни цього разу на користь їхній музиці – питання достоту спірне, неоднозначне. Наразі помітним є глухувате звучання голосу (навіть для такої манери співу) та менша (порівняно з обома достоту «гуркотливими» попередниками) фактурність партій, які тепер звучать рівномірніше та врівноваженіше, що позначається на експресивності. Це чути і в моментах, коли гроул вступає, і в парних з Маріанною партіях. Сподіватимемось, що такі зміни тимчасові.
Маріанна Лаба
Структура треклісту досить проста: невелике клавішно-електронне інтро «Холод в очах», тісно пов’язане з другою композицією і власне три пісні, центральною з яких, судячи навіть з назви, є остання.
Щодо вражень від нового диску загалом, то вони також половинчасті. З одного боку, маємо певний відхід від чистої пісенності з більшою тенденцією то треків-композицій та виразний акцент на ритм-секції, що виглядає органічно та цікаво; з іншого – ознаки або намірів до суттєвих структурно-композиційних змін, або недостатньої продуманості розвитку та поєднання музичних мотивів і тем. Маємо на увазі насамперед повторювані частини композицій та спосіб їх поєднання між собою. Це нагадує прийоми «модної» готики і своєю неоднорідністю динаміки не додає, для рефренів будучи завеликим за обсягами і несприятливо впливаючи на драматизм атмосфери, яка так властива суворо-піднесеній стилістиці групи.
Згаданий процес майже не впливає на магістральне річище творчості «Полинового Поля» - це все той самий класичний gothic doom metal (щоправда, із помітним відходом від етно-елементів і тяжінням до funeral-тематиці), який (відхід) можна потрактувати як ситуативний; і тими ж образами і мотивами, що були властиві для попередньої їхньої музики. Однак в аспекті сприйняття ці деталі відчутні й можуть оцінюватись як позитивно, так і негативно залежно від кожного конкретного слухача. Зрозуміло одне: спричинені вони свідомою роботою групи.
Насправді тією зміною (порівняно з попередніми релізами), що впадає в око вже з першого знайомства з буклетом, є спільна для всіх трьох текстів тенденція до відчутного лаконізму, простіших епітетів, синтаксису, що, звісно, де в чому видозмінює вокальні прийоми.
Неможливо не відзначити мелодійне багатство диску, створене тут насамперед перфектним сопрано Маріанни Лаби, клавішними Олега Рубанова та дещо меншою мірою – гітарою Миколи Максименка, яка виходить з густого атмосферного звучання на виразніші «оберти» лиш де-не-де. Це, безперечно, також частина концепції звучання EP «Під холодним каменем» і якщо говорити про мелодії, які справді чіпляють у ньому найбільше, залишаючись у пам’яті надовго – це саме вокальний політ Маріанни, чистий етер, який хочеться наспівувати ще і ще. У цьому сенсі пісенність нікуди не поділась.
Отже, яким буде майбутній альбом, можна лише здогадуватись, адже розвиток для «Полинового Поля» - річ природня і невпинна.
(c) Максим Солодовник, січень 2010
публікація: www.rock.kiev.ua
публікація: www.rock.kiev.ua
Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Пов'язані матеріали:
Полинове Поле – На семи вітрах [2009]
Полинове Поле – Чисті душі - EP [2008]
кляс!
ВідповістиВидалитидякую
ВідповістиВидалитиі за літтлопіар теж :)