пʼятниця, 23 жовтня 2009 р.

Сестри Тельнюк – live краще [2009]

Free Image Hosting at www.ImageShack.us


Сестри Тельнюк наживо – це завжди надзвичайний музичний професіоналізм та елегантна і водночас потужна енергія групи, - ексклюзивність цього вражає завжди, а надто вперше. Для багатьох перше знайомство з їхньою творчістю – це дуже своєрідний, інтимно пережитий, надзвичайно позитивний культурний шок, що не забувається. Часто, слухаючи їх, відчуваєш, що такою музикою справді варто пишатися – незалежно від особистих стильових уподобань. Ними неможливо не перейматись, їхні пісні не можуть пройти повз справжнього слухача.

Цей диск – приємна несподіванка і вдалий реліз одразу з кількох причин.
Випуск альбому, записаного наживо, для українського гурту випробування не з простих, зокрема, й через малодосвідченість багатьох звукорежисерів в такому форматі роботи; недостатнє розуміння того, як забезпечити на сцені якість звучання, близьку до студійної - у самих музикантів, що трапляється нерідко і далеко не завжди з маргіналами, і таке інше. Цих дитячих проблем не побачимо й близько у «live краще», адже на сцені – Сестри Тельнюк, а запис та мастеринг здійснено авторитетною студією «Комора».

Free Image Hosting at www.ImageShack.us

фото by Євгенія ETOS Мащенко


Важливо також те, що це не збірка «живих» треків, а цілісно записаний концерт. Звук на цьому CD поєднує «лайвову» свіжість, активні оплески, ефект присутності з багатством фахової звукорежисури, що дає змогу насолоджуватись всіма відтінками звуку абсолютно всіх задіяних інструментів.

Меломанам з досвідом буде цікаво також знати, що на записаному концерті, так само як і в альбомі «Жовта кульбаба», звучить бас-гітара Олега Путятіна, якого дехто може знати ще за легендарним київським гуртом Цвіркунове Число, три альбоми якого ще на самому початку 90-х приємно дивували синтезом фрі-джазу, фортепіанного бугі та арт-джаз-року – жанрів навіть для сучасної України майже необжитих.

Саме арт- та джаз-роковий струмінь є визначальним для сьогоднішнього звучання Сестер Тельнюк, хоча в ролі допоміжних, вишуканих елементів можна чути немало того, що в комплексі з високопоетичними текстами дозволяє усвідомлювати стиль цього гурту як щось настільки своєрідне, що взагалі не потребує якихось термінів.
17 треків – подорож неблизька, але з найкращими концертними піснями Сестер Тельнюк час збігає непомітно, як під час медитації чи цікавої розмови.


(с) Максим Солодовник, жовтень 2009

публікація: www.rock.kiev.ua


Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

ТОЛ - Клей.МО [2009] EP

Free Image Hosting at www.ImageShack.us


Повернення групи ТОЛ - найвідомішої на українській ню-метал-сцені - до творчої активності навесні 2009 року (після більш ніж річної перерви та непевності у майбутньому) супроводжувалося двома новими офіційними релізами (EP Клей.МО та live-DVD) і значними сподіваннями фанів та прихильників. Враховуючи те, що з моменту виходу останнього на сьогодні повноформатного альбому («Утопия», 2007) минуло два роки, ці сподівання можна було охарактеризувати як значні.
Звісно, ще до релізу EP на дисках, новий матеріал опинився в мережі – можливо, навіть не без участі групи, адже на офіційному сайті ТОЛу він і зараз доступний для вільного завантаження. Така практика зараз справді є оптимальною у справі поширення різноманітних міні-релізів.

Free Image Hosting at www.ImageShack.us

фото by rOST, www.tolmusic.com.ua


Брутальна обкладинка найновішого доробку команди продовжує «лінію» дизайну, започатковану ще альбомом-дебютником Синдром бажання, будучи водночас відповідною саунду цього диску – експериментальному, багатому як різноманітними звуковими «фішками», так і великими дозами агресії, відчаю та деструктивних енергій, що складають ідейно-настроєву атмосферу альбому.

Можна сказати, що серед українських релізів навряд чи можна швидко пригадати подібний до цього EP за рівнем симбіозу агресії, екзистенційного болю – на рівні емоційному та експериментальним підходом у композиції треків, несподіванками у їх розвитку, що межують часто із мозаїчністю. Так само традиційно для цієї групи на висоті звукорежисерська робота, яка не залишає питань щодо якості звучання.

Але водночас найновіший диск ТОЛу виявився не зовсім вільним як від стандартів жанру, так і типових для самої групи тем – насамперед у текстах. Різноманітності тут не чути і надривно-суїцидальна атмосфера від цього дещо втрачає на переконливості, компенсуючи це, втім, надзвичайно впізнаваним, вибуховим вокалом лідера Прозорова.
Також неодноразово з моменту виходу цього диску можна натрапляти на інтернет-форумах численні думки про те, що ТОЛ природніше звучить з українськими текстами.

Отже, «Клей.МО» - реліз суперечливий і, попри те, що, безперечно, заслуговує на увагу з низки перерахованих тут причин, залишає забагато сумнівів щодо «букви і духу» майбутнього повнотривалого альбому.


(с) Максим Солодовник, жовтень 2009

публікація: www.rock.kiev.ua


Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

VooVoo & Гайдамаки [2009]


Спільний альбом провідних команд сусідніх держав – явище нечасте на сьогодні, окрім хіба радикальних музичних течій та стилів, найрізноманітніших представників інді-сцени, де подібна практика є дуже поширеною.
Легендарна польська команда VooVoo, що дебютувала на аудіоринку ще далекого 1986 року, і на рахунку якої тепер кількадесят лише офіційних релізів на сьогодні є водночас і однією з найавторитетніших у Польщі і , безперечно, дедалі відомішою у світі.
«Гайдамаки» ж для України фактично перша група, що змогла вже у новому столітті самостійно вийти як на численні європейські концертні майданчики (від клубів до багатотисячних фестів), так і на рекординговий ринок, яскравим свідченням чому було перевидання там Перверзії (під маркетингово-прорахованою назвою Ukraine calling) та аж на тиждень скорший, ніж в Україні, реліз диску Кобзар одразу в Польщі та Німеччині, вже не кажучи про його запис у польській, повністю аналоговій студії.
Причини рідкісного «сплітування» відомих команд, на мою думку, - суто комерційні, а точніше – стосовні до стереотипів роботи лейблів-мейджорів. Однак цього разу перед нами симбіоз не тільки успішний в
сенсі поширення альбому, а й з точки зору саунду. Диск швидкісно розлітався у Польщі, а в Україні вперше був представлений на початку вересня на фестивалі Джаз-Коктебель.

CD таки вдався: перші ж враження від нього – це відмінна звукорежисерська робота + професійність команд та цікаве враження єдності, цілісності диску. Ніби й неодмінні передумови якісного альбому як такого, проте ж як часто можна подибувати далекі від цього результати – і не лише в Україні.
Багатий – навіть за європейськими стандартами – буклет вже викликає симпатію навіть аудіофілів зі стажем, вже не кажучи про «шеренгових» слухачів.
Цілісність цієї роботи груп справді найбільше впадає в око, і альбом завдяки цьому дуже рівно слухається, зблискучи то там, то там знайомими мотивами східнослов’янського (і не лише) фолку. Але водночас таку особливість можна – дещо парадоксально - записати і «в мінус», адже неможливо позбутися присмаку певної монотонності та стриманості, яка не була властива раннім роботам Гайдамаків, вже не кажучи про драйв та перець «Перверзії», сміливі екcперименти з традицією, з якими група підкорювала українського слухача.
Можна з великою мірою певності сказати, що попри вдале втілення проекту з VooVoo (який, безперечно, вже зараз є подією в музичному житті обох країн), цей диск продовжив започатковану у повній мірі ще альбомом «Кобзар» тенденцію орієнтування на західного слухача середнього віку, з властивими йому класичними вподобаннями у сфері фолку та world music.


(с) Максим Солодовник, жовтень 2009

публікація: www.rock.kiev.ua


Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com