пʼятницю, 29 січня 2010 р.

Ворождень - Психо [2009]



Саломон Самсонович. Щас врем'я таке дурне, у всіх нєрви, всі лікуються, якихось прізраків та фантомів бачать, а я от скіки живу - жодного не бачив. А ви, діду?

Лесь Подерв'янський, "Казка про рєпку, або Хулі не ясно?"


Один з надійних шляхів лишатися поза всім кітчем – це повільна, похмура, атмосферна, інтелекутально насичена музика, що не встидається бути авангардовою, немасовою.
Така характеристика є близькою до природи творчості київського гурту Ворождень, що, відзначивши цієї осені своє 11-річчя, видав 13-й повноформатний альбом, який одержав назву «Психо». Традиційно для себе – у вигляді інтернет-релізу.

Альбом інсталюється на ПК як звичайна віндовз-програма (характерно, що варіанту для користувачів «яблук» створено не було) з сайту релізу, де можна серед іншого також побачити відео на один з треків «Психо». Несподівано для самих учасників гурту, воно спричинило кепський резонанс зовсім не мистецького штибу. Коктейль «скандалу» простий: використання кадрів з фільмів Лені Ріфеншталь та невігластво багатьох глядачів – від українських музикантів до єврочиновників.

Володимир Кучинський

На головній сайту читаємо вступне слово лідера «Ворождня» Володимира Кучинського: "...я не хотів писати "черговий" альбом - я хотів написати пісні про наше життя, наші душі, болі, страхи, недуги, злети і поразки. Хто зна чи в мене вийшло? І хто зна чи в нас вийшов досконалий альбом? Оцінювати Вам... "

Кажучи загалом, неможливо не відчути під час слухання «Психо» , що цей альбом – сумарний результат щирої творчості та відмінної фахової роботи зі звуком – однозначно стоїть на найсучаснішому рівні. «Психо» залишає враження, що саме так все тут і має звучати. А так часто в українській музиці натрапляємо на слабке зведення, мастерінг та купу питань до аспектів аранжування.

Створений непоспіхом, цей диск припадає до смаку поєднанням певної різноплановості ( у тематико-стилістичних межах) із послідовною цілісністю саунду та концептуальністю задуму. Як зрозуміло навіть із назв пісень та непересічного дизайну альбому, провідною темою «Психо» є душа (як власне і звучить це слово у перекладі з грецької) з усією її глибинною темрявою, божевіллям та парапсихологією. Повсюдність душевних проблем в сучасних соціальних реаліях, модель соціуму як суцільної божевільні – також проекції цього диску. Годі й казати, теми й сюжети належать до магістральних в модерній культурі ще з дофрейдистських часів. А саме непроговореність, непережитість модерної проблематики під дією історичних чинників так часто відчувається на різних рівнях українського життя.

Пригадати лишень хоч найпомітніші аспекти соціальної дійсності та інфантильну тенденцію уникати рефлексій щодо неї у більшості гравців культурного поля – і сумніви в актуальності цієї тематики зникають навіть у затятих скептиків. Звісно, кожному своє, але необжитість певних обріїв на рівні національного контексту спонукає саме до таких спостережень.

група Ворождень

Отже, «Ворождень» не лише органічно почувається на цих ментально незатишних просторах, а і майстерно розкриває їх перед слухачем – часто на рівні образів-архетипів. Слухаючи «Психо», постійно відзначаєш для себе цю насиченість впізнаваними образами (змій, порожнеча, туман, хрести, револьвер з останньою кулею і багато інших), лаконічними й точними метафорами, які, складаючи основу візій, що постають перед нами, актуалізуються в цілком оригінальний спосіб – відчуття несподіванки не відпускає протягом усього хронометражу диску і тут полягає головна відмінність між «Психо» і якимось трилером. Жодної іронії, навмисного епатажу чи грубого тиску на психіку засобами звуку.

Рівний, збалансований саунд альбому, його атмосферність та своєрідна медитативність вокалів у поєднанні із філігранно доречними деталями (навмисне не уточнюватиму, якими саме, щоб не представити читачеві музичний задум дискретним) і загальна настроєва атмосфера, що дотична найдивовижнішим чином і до ритуального ембіенту так і, приміром, до звучання SWANS кінця 80-х. Отже, якщо «Психо» і божевільня, то цілком спрятлива для парадоксальних роздумів, інтровертності та рефлексій, а в українського слухача є шикарна нагода не забути, що являє собою справжня інтелектуальна музика.

Насамкінець кілька цікавих фактів про LP «Психо»:

1) одна з найпомітніших рис «Психо» - мелодійне багатство (що не виключає рефренів та циклічних структур) на фоні справді вишуканих басових партій .

2) «Психо» - остання частина трилогії, розпочатої альбомами «Містика» та «Чорні крила», має з ними чимало зв’язків та паралелей.

3) Присутність загаданих тут SWANS особливо відчутна у треку «Бувальщина», який де-факто є заспівом усього альбому. Річ у її подібності до «Failure» SWANS, що вгадується найперше у тексті. Власне, помічена клавішником Максимом Солтисом текстова паралель і породила саме таку версію «Бувальщини», що вперше з’явилась на альбомі «Погана кров" (завершальний трек), будучи тоді майже рок-піснею. Тобто, музичні паралелі тут – результат свідомої стилізації, незавуальована алюзія.

4) Власне, пісня із назвою «Психо» була написана під час створення альбому , але до нього так і не ввійшла , лишившись на короткому «Психосинглі», який також є інтернет-релізом.

Отже, маємо рідкісний для української музики диск, з яким необхідно ознайомитись кожному, хто причетний до музичних полотен, насамперед музикантам та звукорежисерам. Їм, безперечно, є чому тут повчитись, хоч коло слухачів, на щастя, не дорівнює лише їм.


(с) Максим Солодовник, січень 2010
повна версія, скорочену див. на www.rock.kiev.ua


Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com