четвер, 26 березня 2015 р.

On The Wane – DRY (2014)


Слухаючи цей випущений в другій половині грудня лонгплей, пригадалося як співали свого часу вінничани Очеретяний Кіт в одному зі своїх найкращих треків, звертаючись до меланхолії : "лиши мені мелодію і хлопців на гітарах". Фішка в тому, що в безсоромно молодої київської групи On The Wane (яка зовсім нещодавно відзначила перший рік спільної творчості), крім мелодій і хлопців на гітарах, є ще чимало такого, що вже зараз дозволяє говорити про унікальний характер їхнього творчого почерку на українській сцені. Наприклад, у них юна, але водночас дуже чітка і драйвова, дівоча ритм-секція (факт не унікальний, але і не масовий і в кожному разі дуже приємний), несподівано стильний та зрілий саунд і непересічні тексти. Було б дивно, якби я оминув увагою альбом з такими параметрами, але це той випадок, коли він і не думає покидати мій плеєр (а буває це не так часто). Те, що називають персональним обрієм сподівань, було в цьому випадку перевершено з перших хвилин.

[фото з офіційного сайту групи]

На відміну від деяких груп старших генерацій, які роками примудряються дрейфувати у непевних стилістичних межах, виглядаючи в результаті дуже посередньо, On The Wane, як бачимо, мають цілком зрозуміло окреслені естетичні орієнтири : шугейз, пост-панк, нойз-рок і альтернатива, змішані приблизно в рівних пропорціях. Власне, їх уже дехто називає українськими  Sonic Youth (значний вплив яких на музику On The Wane не стали б, гадаю,  заперечувати навіть її автори), але в цьому випадку ми маємо справу не з плагіатом, а з талановитим і творчим засвоєнням імпульсу від своїх видатних попередників. Мені здається, що Кім Ґордон з її колишніми колегами, попри весь їх багаторічний стаж, також цікаво провели б час, якби раптом зацінили альбом "DRY".

Музика On The Wane зачаровує одразу, проте не тільки завдяки красивим, багатошаровим, шумним гітарним структурам (яких тут вдосталь), - багато в чому це заслуга текстів басистки-вокалістки Дарини, якими слухачеві в жодному разі не варто легковажити. Хоча тексти в цій групі пишуть потроху всі, на альбомі переважає її лірика. 



Увагу сповна винагороджує лаконічна і влучна образність та широке поле естетичних та емоційних асоціацій, які викликають треки цієї платівки, - і саме наявність і простір останнього для мене завжди означала межу між просто хорошим альбомом і тим, до якого хочеться повертатись.  Важливо також зазначити, що при цьому на альбомі голос Дарини ми чуємо тільки в треках «Sweet girl», «Noise Ceremony» та наполовину в «Louder», а в усіх інших співає юна барабанщиця On The Wane – Анна Ляшок, і це приємна несподіванка для тих, хто звик до стандартного розподілу ролей в групах.



Тематично усі ці пісні, звісно ж,  про любов, проте ні разу не сопливу. Але про це - нижче. Всі – та не всі. Звертає на себе окрему увагу гротескно-іронічна «Love Thy Neighbour», перші рядки якої («When you hear someone is knocking in your door you'd better / Load up your guns and prepare a blade») нагадують мені, що один такий «сусід» вже не те що на порозі, а на подвір’ї (як і те, як із ним боротись). Тема війни ще перед цим виникає в треку «Phoenix» («No one was born to be a warrior /But phoenix burns again in a frontline fire»), хоча для мене це пісня насамперед про відданість і непопсову близькість, а ще в якійсь мірі – про страх, зі згадки про який вона починається. Реальний екзистенційний мікс, який є непідробною знахідкою. Також у цьому хіті ви можете почути, як голос Анни може бути спокусливим навіть тоді, коли просто дає відлік від 1 до 7.

Як уже певним чином відзначалося вище, кожен з текстів цього альбому є влучним і вдалим, мені подобається те, як їм кількома штрихами вдається змалювати цілі ситуації, що разом із напористою і водночас м’якою вокальною манерою є запорукою «западання» слухача на музику On The Wane. Пам’ять така річ, якій властиво особливо зважати на перше і останнє, тому настрій, який залишає по собі цей лонгплей, найкраще можна описати цитатою з першого та дев’ятого треків : «Swim as deep as you can as you wish  / Cause love is the only thing you loose».

Якщо потрібно було б описати альбом «DRY» одним найбільш влучним словом, то я б назвав слово «діалог» (і в цьому сенсі це дуже інтимна музика). Те, як у ньому звучать звертання і питання, імпліцитно спонукає нас відчути, що відповідь – це якраз те, що є завданням для уяви того, хто слухає.

Фіналом «DRY» є кавер на один з моїх найулюбленіших треків Joy Division – «Ceremony», яка в цьому випадку зветься «Noise Ceremony», і це рішення мені здається також дуже підходящим і органічним, що б там хто не говорив про моду на постпанк-рівайвл.

Підсумовуючи все сказане, можу впевнено заявити, що мені давно вже не доводилося стикатися з таким впевненим і по-хорошому нарваним дебютним альбомом представників української альтернативної сцени, і відкриття це вкрай приємне. Впевнений, ми незабаром почуємо про них знов.

Слухати / завантажувати тут : http://onthewane.bandcamp.com/album/dry
                                                                                                      
© Максим Cолодовник
Публікація: www.rock.kiev.ua

З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Передруки матеріалів цього блогу можливі виключно з письмової згоди автора.

середа, 18 березня 2015 р.

Svarga - Spirit of the Land (2014) [рецензія]


«Щось велике здохло в лісі» - такою була перша реакція на анонсований реліз першого альбому оновленої та несподівано возз’єднаної Сварги. Кожному, хто цікавився українською правою сценою на початку нульових, безперечно, відомий їхній дебютний лонгплей "Символ волі". А враховуючи, що деякі учасники групи в різний час мали стосунок до таких знакових проектів як Сейтар, РусичBlutfahne, новину про новий альбом (після 11 років, які минули з моменту релізу першого) можна вважати сенсаційною. Виглядає на те, що революційні бої на Майдані та війна з московським окупантом стали каталізатором процесів, які певний час тліли ; для того, аби ви могли в цьому переконатися, процитуємо фрагмент згаданого анонсу від молодого лейблу, який узяв на себе місію просування новинки :

"FIMBULVINTER PROD. представляє вашій увазі ще один потужний залп у війні, який ознаменує цей рік: дев`ять місяців тому, ми вирішили не розкривати інформацію відносно багатьох деталей: запис, зведення, мастеринг, створення арту та ін. За цей час трапилось багато проблем, тому що група своїм корінням походить з Києва і в процесі всієї роботи над альбомом почалося “лінчування” українського народу з боку влади. Незважаючи ні на що, хлопці з міцною силою волі та наснагою йшли далі в бій, як справжні берсеркери. Матеріал був створений на протязі багатьох років..."

Остання фраза анонсу спонукає нас уважніше поглянути на трекліст "Spirit of the Land", у якому знайдемо 9 оригінальних треків (2 з яких є перезаписаними та частково переаранжованими піснями з дебютного повноформату), а також бадьорий кавер на "Вранакрик" стилістично близьких росіян Темнозорь.

Що ж до стилю нового лонгплею Сварги загалом, то він відзначається однорідністю і являє собою вдалий приклад прямолінійного heathen black metal. Якщо проводити стилістичні паралелі, то найбільш доречною, на мій погляд, буде паралель із ранніми альбомами Кроди: музика нинішньої Сварги, на відміну від них, не має фолк-інструментів, але не позбавлена відповідних мотивів, у ній є помітним мелодійний струмінь, який періодично пробивається крізь суто блекові пасажі, які тут безапеляційно домінують.  


Svarga на pagan-фесті Oskorei, Київ, 21 грудня 2014

У гармонії зі стилем перебувають і лірика, й ідеологія нового альбому, які характеризуються поєднанням і злиттям релігійного та націоналістичного аспектів світогляду : войовничого вотанізму та не менш войовничого голосу крові. Суто чоловіча музика, жорстка і принципова. Якби у мене була потреба сформулювати двома рядками настрій цього диску, я процитував би з нього такі : 

руки вскинем в арийском салюте, 
в глаза смерти глянем, знаем - не отступим ; 

в руках наших зброя – і це наш закон.

Як можна помітити з цієї цитати, альбом є двомовним, причому кількісно в ньому переважає російська, а не українська, але оскільки ця російська все одно київська, загальне враження це не псує. Інша річ, що цілком україномовний альбом однозначно позитивно вплинув би на кількість слухачів і позбавило б «книжних» зворотів, які є потенційною пасткою для кожного, хто пише російською тексти пісень.

Підсумовуючи усе вищезазначене, можу сказати, що перед нами явище, яке не має права оминути жоден прихильник чи тим більше фанат стилю, але припускаю, що альбом сподобається далеко не тільки їм, враховуючи те, що Україна наразі живе у стані війни (хоча цей факт для багатьох не є глибоко усвідомленим). Навіть попри те, що не можу сказати, що новинка відкрила переді мною якісь незнані досі горизонти. Не знаю, чи наступного альбому Сварги треба буде чекати багато років, але як могли бачити всі, хто відвідав наприкінці грудня їхній перший після релізу та довгої перерви виступ (на київському pagan-фесті Oskorei), команда перебуває в тонусі.

Усім, хто хоче придбати новинку на CD (або інший мерч Сварги), раджу звертатися напряму до лейблу .
                                                                                                                     
© Максим Cолодовник

Публікація: www.rock.kiev.ua

З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Передруки матеріалів цього блогу можливі виключно з письмової згоди автора.

четвер, 12 березня 2015 р.

Група Contrabanda.com.ua презентувала кліп




Раніше, де мені доводилося зачіпати цю тему, я небезпідставно проводив паралелі між справжніми українськими музикантами і партизанським рухом. Так було і так є.

Переглянувши цю милу відеороботу (відзняту, якщо мені не зраджує пам'ять, ще торік), ви пригадаєте, що в умовах нинішньої України актуальна (і буде актуальною) виключно партія снайперів. Ну а про те, що українки таки найкращі у світі, забути взагалі неможливо. Ображати їх - вибрик настільки ж самогубчий, як і тупий.

Одне слово, завжди приємно бачити нові здобутки улюблених груп, а за нинішніх часів - тим паче.

неділя, 8 березня 2015 р.

Рівняни Cold Comfort виклали сьогодні в Мережу свіжий ЕР



Пам'ятаючи їхній вдалий і відморожений дебютний реліз Modern Crypts, що з'явився наприкінці жовтня 2013, я не міг пройти повз цю новинку і раджу її зацінити і вам.

понеділок, 2 березня 2015 р.

Кияни Sleeping Bear у перший день весни представили новий міні-альбом


Випустивши торік у квітні свій дебютний повноформатникSleeping Bear не зупиняються на досягнутому. Як зазначено на офіційному бендкемпі групи, трьохтрековий EP "Parinae" записано протягом осені 2014 - зими 2015. Новинку з бандерівською синичкою на обкладинці слухати реально приємно. Українська пост-рокова сцена традиційно бере не кількістю колективів, а їхньою якістю.