понеділок, 27 липня 2009 р.

КОМУ ВНИЗ – Реформація: 25 Пунктів [2009]



КОМУ ВНИЗ – Реформація: 25 Пунктів
(додаток до журналу «Перехід IV», No. 13 2009)



Ні, це зовсім не новий альбом культової київської команди, але – їхня нова збірка, яка вийшла дещо неочікувано для багатьох, особливо на фоні багаторічного чекання на анонсований вихід свіжого повнотривалого студійника («IDEM») та концертного DVD (наживо у львівській Опері 01/12/ 2006 р.)

Спосіб її виходу у світ досить цікавий, незвичний для України – маємо диск-додаток до найновішого числа журналу «Перехід IV». Оминаючи зміст та стиль його текстів, маємо зазначити, що подібна практика з поширення власної музичної творчості (особливо різноманітних компіляцій) нерідко трапляється і в інших країнах – певно, багато хто з нас пригадує нещодавній реліз Sigur Ros – «We play Endlessy» у складі відомого тижневика.

Однак такий підхід водночас є амбівалентним: апелюючи до уваги ширшої, ніж, приміром, на власних концертах, авдиторії – тобто насамперед не лише до фанів та людей, що знають гурт давно, - можна набути як нових прихильників-однодумців, так і зустрітися з байдужістю до своєї музики. Отже, вже навіть з цього можна сказати, що подібний реліз потребує впевненості у важливості та цінності власного «меседжу» і водночас його чи не універсального, глибинного змісту. Не певен, чим саме мотивувалися того разу видатні ісландці, а от «КОМУ ВНИЗ» цих рис якраз не позичати.


Photobucket


Центральною особливістю «реформаційного» доробку є переплетенння добре відомих пісень гурту з уривками ведичної «Бхагавад-ґіти» (мелодекламацією в українському перекладі Миколи Ільницького) - найважливішої сакральної книги індоарійської культури. Харизматичний голос Андрія Середи гідно актуалізує давні з походження та вічні за своїм значенням настанови. Переплетення це здійснено в цілком правильний спосіб – на початку кожного (окрім першого, де є хрестоматійний вірш Богдана-Ігоря Антонича «Молитва») з 13 треків звучить короткий текст на незначному інструментальному фоні, співвідносячись водночас з композицією на зразок епіграфа в літературі. Таким чином, мудрість «"Бхагавад-Ґіти"» не проходить навіть повз тих слухачів, які цікавляться насамперед музичною складовою. Варіант дещо малоймовірний (як на слухачів «КОМУ ВНИЗ»), та все ж він свідчить про добру продуманість компіляції.

Також цю ж рису можна помітити і в якісному (а подекуди ще й відчутно модернізованому порівняно з попередніми – навіть альбомними - версіями) зведенні та аранжуванні. Щоправда, це не стосується всіх композицій (і навіть не більшості), але таке оновлення безперечно підсилило музику високого духу, додало їй войовничості. Цікаво, що одразу після прослуховування свіжого диску пригадалося одне з недавніх інтерв’ю з Андрієм Середою, в якому він згадував саме такий вектор розвитку саунду «КОМУ ВНИЗ» як дуже важливий для гурту.

Ще однією важливою прикметою нового релізу «Кому Вниз» є поява студійних версій пісень, що належать до найновішого – електронно-індастріального – періоду творчості. Частина з них, зрештою, була відома як з концертів, так і з mp3-записів, які «ходили» в різній якості серед прихильників, особливо після появи офіційної mp3-добірки «Кому Вниз» на початку 2006 року ( «Шива», «Ліра», «Нива»); частина взагалі видається вперше – «Мажа-віра», «Білі демони», «Заповіт Арійській Людині». Текст останньої в цьому ряді композиції – вірш Ред’ярда Кіплінга в перекладі Дмитра Донцова . На мою думку, присутність її саме наприкінці збірки є дуже доречною, адже її прості та мудрі слова змінюють дискурс образів та символів (більшість пісень диску) на мову конкретних настанов. Як нескладно здогадатися, останній трек збірки – «Від Києва до Ольстера».

Насамкінець варто зазначити, що ця збірка виглядає не менш цілісною роботою за всі попередні. Окрім того, «КОМУ ВНИЗ» тут гідно впоралися як з дещо експериментальним жанром (поєднання пісень з мелодекламацією, які, до того ж, мають значні відмінності в поетиці), так і з ідейною складовою такого поєднання. Отже, цей цілком самостійний та самоцінний «аудіододаток» , що вже починаючи з обкладинки закликає «до глибин, до коренів, до першоджерел Віри», слід було б визнати чи не найпотужнішим українським музичним релізом за перше півріччя 2009 року. Звісно, зважаючи на малу кількість новинок у цій галузі, вартість подібної оцінки дещо знижується, але «КОМУ ВНИЗ» завжди роблять музику, яку слухатимуть незалежно від чисел на календарі.


(с) Максим Солодовник, липень 2009
публікація: www.rock.kiev.ua


Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Вій - Good-bye my revolution [2009] (максі-сингл)

Photobucket


Вій - Good-bye my revolution (Kataklysmos Factory, 2009)


Через три роки, що минули від делюкс-перевидання альбому «Хата скраю села», позбавлених релізів нових пісень, значні зміни у складі та певні труднощі, «Вій» - містичний гурт-ветеран української сцени - повертається до слухачів з максі-синглом, який є провісником виходу нового повноформатного альбому наприкінці року.
Важливим аспектом є цілком сучасний спосіб поширення «Good-bye my revolution». Через місяць після першого за 5 років сольного концерту в рідному Києві (що відбувся наприкінці травня), група виклала його для вільного скачування на свому офіційному сайті як у mp3-версії, так і в lossless з усією необхідною поліграфією на правах копілефту. Отже, кожен за бажання може випалити собі симпатичну CD-R-ку і потримати таким чином в руках найновіший доробок гурту «Вій», що для веб-релізу властивість неперсічна. Але ще цікавішою є слухацька спрага, якою було зустрінуто реліз. За словами менеджера гурту Сергія ‘Little’ Литвинюка, вже в перші 5 днів було зафіксовано понад тисячу скачувань. Вражає також і географія: на другому місці за кількістю скачувань після України – Росія, і навіть Китай кілька разів відзначився на мапі. Безперечно, поряд з авторитетом гурту, вдала, зрозуміла аж до англомовності назва максі-синглу та неординарний дизайн, зокрема, використання роботи художника XVI ст. Ганса Себальда Бегама, грають в такій затребуваності не останню роль.


Photobucket


Дмитро Добрий-Вечір - фото з оф.сайту viyfrom.kiev.ua


Власне, маємо чотири треки, два з яких – зовсім нові, два студійні, раніше не видані - банджо-версія пісні «Як летіли бугаї» і «Змія» (дощова версія). Нові привертають до себе увагу також по-різному: «Good-bye my revolution» - інструментальний ностальджі-вальс, «Йшов я небом» - запис першого виконання пісні, текст якої лідер гурту Дмитро Добрий-Вечір написав у ніч перед згаданим травневим концертом, адже першою до нього прийшла музика і трек міг бути також суто інструментальним. Слова цієї пісні водночас як і незвичні у деяких ́образах та зворотах, так і мають безперечні ознаки «фірмового» авторського стилю Дмитра, а музика, на мою думку, є ближчою до саунду альбому «Хата скраю села», аніж до темної психоделії «Чорної ріллі». Водночас у ній можна помітити багато оригінальних ознак - приміром, суто акустичне, «прозоре» звучання; досить прості партії ритм-інструментів; елегантна, попри епізодичність, скрипка; ліричне гітарне соло наприкінці.
Але найважливіше, що це не одноразовий успіх - «Вій» невпинно рухається далі, їхні виступи завжди збирають вдячну публіку, а вже незабаром – вихід нового альбому, деякі з пісень з якого вже виконують наживо. «Серпень догорає», «Колискова 33» - навіть вже їхні назви інтригують.


(с) Максим Солодовник, липень 2009
публікація: www.rock.kiev.ua, www.viyfrom.kiev.ua


Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Володимир Кучинський - Лютий [2009]

Photobucket

Володимир Кучинський - Лютий
(Vorozhbyt Recording Group, 2009)


Здавалося б, кількість щонайрізноманітнших альбомів, виданих на веб-лейблах чи запущених у Всемережжя власноруч авторами, зростає мало не щодня і слухачам доволі складно, а часто і геть ліньки орієнтуватися в цьому потоці, який часто-густо не може похвалитися якістю запису, вже не кажучи про оригінальність музики.

Однак цього разу перед нами альбом, що пропустити повз себе просто-таки не можна.

«Лютий» - третій сольний альбом лідера київського гурту «Ворождень». До виходу цього диску набули певного поширення також декілька альбомів його сайд-проекту «Тотем», реліз найновішого з них також має відбутися досить скоро на офіційному сайті «Ворождня».

Попри те, що паралелі з цими творчими одиницями при слуханні «Лютого» виникають одразу, абсолютно очевидними є й відмінності, властиві йому. Якщо тематико-стилістичні ознаки мають багато паралелей в усій музиці Кучинського, то звучання нового альбому відрізняється від останніх робіт «Ворождня» насамперед переважанням «чистого» звуку без активного залучення «смурних» елементів, а від більшості альбомів «Тотему» - невластивою для них помітною роллю етнічних елементів як на структурному рівні, так і в галузі мелодики.


Photobucket


Нетиповим цей альбом є і в аспекті синтезу різних стилістичних тенденцій – чуємо тут багато і від dark wave, який звучить тут дуже атмосферно і навіть подекуди гіпнотично, і від ритмів середьовічного фолку, і від темно-романтичного, меланхолійно-депресивного звуку ранніх The Cure, оздобленого елементами ембіенту та dream pop.

«Лютий» попри всю сьогоднішню моду серед альтернативних проектів на запис концептуальних альбомів – альбом настроєвий і в цьому сенсі зовсім не концептуальний. Більше того – найбільш «холодні», "люті" композиції у ньому якраз на початку, далі ж вони плавно перетікають у більш м’які та ліричні у традиційному сенсі цих слів. Водночас і «холод» (там де він є) тут іншого типу, ніж в таких «колючих» альбомах як «Чорні крила» «Ворождня» чи «Зроблено в УРСР» від «Тотему» - це щось не стільки фатальне (як у «Чорних крилах») чи суспільно-побутове («Зроблено в УРСР») - темінь тут детермінується та відчувається як невіддільне від екзистенції, органічне (найкраще цю рису можемо бачити у треках «Пращур», «Лютий»).

Отже, «Лютий» - насамперед альбом пісенний, майже кожний трек якого не забігає далеко від народної поетики та мелодій, маючи водночас у собі не менше авторського. Власне, ця теза попри схемтичність та узагальненість , і дає нам відповідь на питання, чому цей диск підписано саме авторським ім’ям, а не псевдо. І тим більше цікавою є поява такої авторської музики - в сучасному українському контексті подібний альбом є особливо приємною несподіванкою.


(с) Максим Солодовник, липень 2009
публікація: www.rock.kiev.ua


Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com