пʼятниця, 23 листопада 2012 р.

Andrukhovych & Karbido – Absinthe (СD + DVD) (2012)


У друкованій версії журналу Український Тиждень № 47 (264) від 22 листопада читайте мою рецензію на заключну частину трилогії Юрія Андруховича та польської групи Karbido.


Також хочу вам повідомити, що моя щомісячна колонка про нові українські альбоми, варті уваги, яка виходила в цьому виданні з квітня 2011 року, за рішенням редакції зникає зі сторінок УТ - замість неї тепер час від часу виходитимуть мої поодинокі рецензії на резонансні альбоми української та світової музики. Першу з них власне й анонсує цей пост.

У цьому контексті хочу запропонувати свої послуги музичного оглядача майже будь-якому друкованому або електронному виданню, яке буде зацікавлене у подібній рубриці, адже так чи інакше новий формат колонки в УТ залишить поза фокусом багато цікавих новинок.

Максим Солодовник, листопад 2012

З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

пʼятниця, 9 листопада 2012 р.

The Moon Belongs To Everyone - Existentia (2012)


Активний розвиток, що властивий зараз тій частині світової (переважно «західної») альтернативної сцени, яка орієнтується на post-rock та post-black metal, для України не є наразі такою ж масштабною тенденцією. Проте навіть у такому загалом небагатому контексті деколи трапляються справжні знахідки. Однією з них є дебютний альбом молодої вінницької команди The Moon Belongs To Everyone, заснованої всього-навсього торік, у 2011. Досвідчений слухач, стикнувшись з дебютним повноформатником групи подібного віку, певна річ, відчуває певне збентеження : треки під обкладинкою здатні як розчарувати, так і перевершити всі сподівання. Інтрига і передчуття нових вражень також «підігрівають» процес такого знайомства, тому подвійно приємно, коли це відкриття є вдалим і цінним.

Спочатку (крім міні-кросворду на обкладинці та стильових тегів - суміш пост-року з альтернативою) мене підкупили неоднозначна, багата на асоціації назва групи і (значно більшою мірою) жіночий вокал. Річ у тім, що, за моїми багаторічними спостереженнями, на українській альтернативній сцені переважають «пацанські» формації, тому яскравий жіночий лідер-вокал у груп цього стилістичного спектру почуєш нечасто. Забігаючи дещо наперед, зазначу, що таке моє апріорне зацікавлення вокалісткою у випадку The Moon Belongs To Everyone було не тільки виправданим, а й принесло неабияке естетичне задоволення завдяки багатому тембру її голосу і впевненій манері.


Інших сильних сторін цьому релізу також не бракує – оригінальне інтро, яке містить алюзію на назву групи ; ненудні (попри певну типовість для пост-року) і красиві гітарні партії, які тут є особливо вдалими в аспекті емоційності мелодій і розвитку композицій ; енергійна і зріла за звучанням ритм-секція + класний запис. Все разом результує в неодноразове слухання альбому «на одному диханні», що в мене, розбалуваного меломана, буває далеко не щодня.

Тематика англомовних текстів альбому цілком відповідна його філософській назві і традиційна для цього стилю : саморефлексія, психологічні проблеми, відчуження, ескапізм, спогади. Не скажу, що я в цій ліриці знайшов для себе щось нове, проте у Вероніки вона звучить органічно і красиво навіть тоді, коли апелює до образу явно літературного з походження («Man In The Case»). До речі, саме цей трек здається мені кульмінацією альбому з точки зору месиджу, хоч інші композиції слабкими не назвеш. Приємно дивує також продуманість деталей, наприклад атмосферні ембіентні ефекти в останньому треку.

Підсумовуючи сказане, залишається визнати, що такі сильні дебюти українських банд цього стилістичного спрямування нечасто випадає почути. The Moon Belongs To Everyone однозначно мають великий потенціал для зростання, тож варто побажати їм не звабляти обертів, а також вдячних слухачів і підходящого лейблу. А поки що альбом доступний для вільного завантаження


© Максим Солодовник, листопад 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

1. Far Away
2. Nausea
3. Disdain
4. Collapse Is Inevitable
5. Man In The Case
6. Memories
7. Lost In Reverie (Part 1)
8. Lost In Reverie (Part 2)

The Moon Belongs To Everyone
Existentia
2012
self-released

четвер, 1 листопада 2012 р.

ОНЕЙРОЇД – Ходень (2012)


ONEYROID (також існують два рівноправні варіанти написання цієї назви кирилицею) – альтернативна рок-група, заснована в Полтаві 25 грудня 1992 року з ініціативи медиків Андрія ‘Бурліка’ Боркунова й Анатолія Волика. З того часу і по сьогодні - творчо активна і завжди неординарна, завжди залишаючись осторонь фальшивого шоу-бізнесу і займаючись насамперед музикою.

Попри те, що в Україні група досі є маловідомою, незважаючи на близький 20-річний ювілей, її свіжий реліз є вже четвертим повноформатним номерним альбомом у дискографії, яка окрім цього налічує також чимало касетно-самвидавних записів періоду 90-х років, не кажучи вже про вкрай цікаві та нестандартні концертні програми 2000-х («Гибернация», «Бетон», «LED»), яким через зміни в складі музикантів не пощастило перерости в студійні альбоми. За майже 20 років творчого життя ONEYROID неодноразово змінював саунд і стилістику, адже, за словами лідера групи, їм завжди було цікаво експериментувати, роблячи новий альбом суттєво відмінним від попередника як за звучанням, так і за концепцією.

Концептуальною групою ONEYROID був від самого початку своєї діяльності, адже кожен з альбомів базувався на циклах поезій Анатолія Волика, і так само є й нині. Однак «Ходень» відрізняється від альбомів-попередників не тільки стилістично – він є першим цілком україномовним у довгій історії колективу, що, безперечно, є приємною несподіванкою для багатьох слухачів. Перші тексти «Ходня» були написані ще в 90-х роках, але останні датовані аж 2008 р., тому маємо справу з міцною, перевіреною часом настоянкою. Нечасто у нашому замороченому на модерності сьогоденні натрапиш на альбом, більшість текстів якого написані ще в минулому столітті.


(Анатолій Волик, з фотосесії до альбому "Ходень", липень 2010)

Один з найбільших сюрпризів для тих, хто пам’ятає групу за попереднім жорстким альбомом (Giftstoffe), що вийшов 2009 року і був присвячений різноманітним отрутам і бойовим газам, - це, звісно, стилістичне спрямування «Ходня», музику якого можна спрощено описати як своєрідне поєднання альтернативного року і етно-музики. Здавалося б, що в такому симбіозі може бути оригінального, адже мода на нього в Україні та решті Європи триває вже не один рік, проте в мене є стійке враження, що група ONEYROID, стабільно живучи в андеграунді, вкрай рідко звертала увагу на якісь тренди. Тому навіть обравши для «Ходня» стильову нішу, в якій хто тільки з українських музикантів не пробував свої сили, група була застрахована від якихось банальних ходів, адже має свій погляд на музику і власний почерк.


(з фотосесії до альбому "Ходень", липень 2010)

Альбом «Ходень» створювався і записувався протягом трьох років, тож одна з сильних рис його треків – продумані, якісні аранжування. Стабільність складу, що запанувала в групі з 2008 року, явно іде на користь. Не обійшлося і без експериментів – наприклад, на відміну від альбому «Giftstoffe», в записі використовувались «живі» барабани замість електронних (хоча чи виграв щось від цього «Ходень», мені сказати складно).

2 пісні з 9-х, що складають основну частину платівки, вже знайомі слухачам за попереднім альбомом, в якому вони були в якості бонус-треків. Для «Ходня» ці два треки було перезаписано, хоча в новому альбомі також не обійшлося без бонусів – тут це спеціальні версії пісень «Жнива» і «Гори ще». Особливою окрасою альбому є чудовий, професійний вокал Оксани, яка об’єктивно є однією з найбільш вражаючих вокалісток на українській рок-сцені.


(фото by Едуард Странадко, липень 2010)

Незважаючи на те, що перший трек альбому з промовистою назвою «Клавіатор» сміливо можна присвячувати всім інтернет-залежним, тематично «Ходень» можна охарактеризувати (словами його першого рецензента з порталу ua_underground) як «заміську романтику», і це буде досить точне визначення. Решту розкривати навмисне не буду, як і наводити якісь паралелі – варто просто зануритись у слухання.

Окремо варто відзначити вдалий дизайн «Ходня», в якому використовується нарбутівський шрифт, елементи української вишивки та козацького скоропису. Автором його є давній друг групи - поет, композитор і дизайнер, відомий декому під псевдо Axy Epic Error.

Готуючи до релізу альбом NATASHA - мабуть найбільш незвичайний фрукт в історії групи, і працюючи над записом його наступника, що дістав назву «Мобильная слизь», ONEYROID не забуває виступати з презентаціями альбому «Ходень» в різних містах. Такі презентації вже відбулися в Києві і Полтаві (разом з групою Сашка Піпи - @TRAKTOR).

«Ходень», що вийшов 29 вересня у форматі CD-digipack, група зробила доступним і в онлайні – послухати варто на офіційній сторінці групи на Bandcamp

А тим відважним, що хочуть підтримати групу, поповнивши водночас свої аудіо-колекції, раджу замовляти «Ходень» за адресою oneyroid_band@ukr.net

© Максим Солодовник, жовтень 2012

Публікація: www.rock.kiev.ua

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Трекліст :

01. Клавіатор
02. Жнива
03. Грудень
04. Ходень
05. Віорунь
06. М.М.С.М.
07. Куниця
08. Віє війною
09. Гори ще

бонус-треки :

10. Жнива (trip)
11. Горище (dafanky deep mix)

ОНЕЙРОЇД
Ходень
2012
Oneyro.Promo.Group

офіційні сторінки ONEYROID в Мережі :

Bandcamp

Вконтакті

Facebook

Livejournal