четвер, 31 травня 2012 р.

Музична колонка Тижня : три українські альбоми травня

UPD : Пост доповнено повним текстом рецензій (у авторській редакції) 04.02.2013

В друкованій версії журналу Український Тиждень № 22 (239) від 1 червня можна прочитати мої короткі враження від таких альбомів :

Ulvegr – Arctogaia (2012)



Заснована в Харкові восени 2009 року Helg’ом (учасником Khors, Runes Of Dianceht, Ygg) та Odalv’ом (ex-Nokturnal Mortum, Runes Of Dianceht, Ygg), група Ulvegr одразу не лишила жодних сумнівів у власній продуктивності – свіжий альбом є вже другим лонгплеєм в їхній дискографії (хоча водночас першим офіційним). «Арктогея» з точки зору стилю й тематики є еволюційним продовженням означених дебютником орієнтирів : нордичний black metal, похмура атмосфера і язичницький містицизм. Кожна складова тут виражена дуже солідно, адже музиканти Ulvegr – метри харківської метал-сцени. Звучання Ulvegr у цьому альбомі час від часу неілюзорно нагадує то Khors, то Drudkh, хоча сплутати їх з ними нереально.

Тож тих слухачів, хто зацінив їхній перший альбом ( «Where the Icecold Blood Storms»), точно не залишить байдужим і другий, вихід якого в інтернеті і на CD було вирішено дещо розвести в часі : у світовове павутиння «Арктогея» вирушила майже місяць тому, проте компакти побачать світ тільки у червні.


Скрябін - Радіо Любов (2012)


Від нового альбому однієї з найвідоміших українських груп, яка має як довгу історію, так і різноманітний доробок, - сподівання завжди високі. «Радіо Любов» не назвеш несподіванкою – альбом анонсувався в різноманітних інтерв’ю Кузьми, а з соцмереж час від часу випливали демо-версії нових треків. Така інтерактивність супроводжувала і сам реліз – незважаючи на те, що альбом вийшов на CD, група одразу виклала його для прослуховування на своїх ресурсах, включно з офіційним сайтом. Безсумнівно, «Радіо Любов» - це поп-музика як вона є : і за своїм саундом, і за месиджем, до того ж без жодних претензій на те, щоб здаватися чимось іншим. Однак попри свою простоту, нова платівка легко слухається, а серед десятки її треків немає жодного, який справляв би враження вимученого і штучного, все вказує на те, що це саме та музика, яку зараз хоче робити Кузьма, роль якого тут порівняно з іншими учасниками Скрябіна помітно зросла. Однак як би хто не ставився до цього диску, усі неодмінно оцінять зворушливу пісню про маму – найкращий трек альбому.


ДМЦ – Весна мозга (2012)


Полтавська російськомовна рок-група ДМЦ за останніх 10 років пройшла шлях від невідомої до найпопулярнішої у своєму рідному місті та відомої далеко за межами України. Публіка, що ходить на їхні концерти, добре знає більшість пісень, що увійшли до свіжого (вже другого повноформатного) альбому з химерною назвою. Враження від нього якнайкращі : ДМЦ зберегли притаманний їм романтичний настрій, щирість і розвинули власний стиль – все те, за що їх люблять слухачі.

Другий альбом, на відміну від дебютника, записувався в одній з московських студій, що своєрідно вплинуло на його саунд : він став дзвінкішим і прозорішим, і до цього не зразу звикаєш, хоча ця деталь не відволікає від головного – зливи емоцій, думок і переживань, які нам дарує цей диск. Лідер ДМЦ Андрій Гречаник ще раз нагадав нам, що не лише вміє писати дуже точні, нерідко – вражаючі тексти пісень, а й разом зі своєю командою живе і творить по-справжньому. «Весна мозга» - однозначно один з найкращих рок-альбомів року.

© Максим Солодовник, травень 2012

Публікація: Український Тиждень № 22 (239)

Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com

Немає коментарів:

Дописати коментар