UPD : Пост доповнено повним текстом рецензій (у авторській редакції) 04.02.2013
В журналі Український Тиждень № 17-18 (234-235) від 26 квітня можна прочитати мої короткі враження від таких альбомів :
В журналі Український Тиждень № 17-18 (234-235) від 26 квітня можна прочитати мої короткі враження від таких альбомів :
The Best Pessimist – це заснований 2009 року проект одеського музиканта Сергія Луньова. В ньому Сергій творить композиції, що талановито поєднують в собі пост-рок, електроніку та ембіент у форматі інструментальної музики. В його треках не менш важливу за гітари роль грають піаніно та клавішні. Характерною особливістю звучання The Best Pessimist є специфічний меланхолійно-піднесений, романтичний настрій, на який натякає назва проекту.
Третій повноформатний альбом розвиває стилістичні та емоційні тенденції, що були притаманні його попередникам, але водночас виразнішою стала та своєрідна симфонічність, яка є невід’ємною рисою The Best Pessimist і так нагадує нам теперішнє звучання японських корифеїв пост-року Mono. Одне слово, світ збагатився ще одним чудовим альбомом про вічне, як сам космос, почуття.
Третій повноформатний альбом розвиває стилістичні та емоційні тенденції, що були притаманні його попередникам, але водночас виразнішою стала та своєрідна симфонічність, яка є невід’ємною рисою The Best Pessimist і так нагадує нам теперішнє звучання японських корифеїв пост-року Mono. Одне слово, світ збагатився ще одним чудовим альбомом про вічне, як сам космос, почуття.
Dead Faith - Insider (2012)
Dead Faith – українська темно-психоделічна група з Києва, заснована далекого 1994 року і має у своєму доробку понад 10 лонгплеїв. Перший альбом вийшов того ж 1994 року на андеграундному західноєвропейському лейблі і мав назву "Technofobia". На сьогодні учасниками Dead Faith є Володимир Кучинський і Олександр Науменко, які є водночас її співзасновниками. Щоправда, обоє значно більше відомі слухачам за творчістю групи Ворождень. Протягом років група змінювала склад і звучання, експериментуючи з різними стилями і музикантами, поступово еволюціонуючи до теперішнього електронного звуку.
Свіжий альбом, з одного боку, виконаний в стилістиці «старого доброго Dead Faith», музика якого неодмінно викликає паралелі з творчістю знаменитих Depeche Mode, чий значний вплив на себе музиканти не заперечують, з іншого – «Insider» є у певному розумінні досконалою платівкою, в якій немає зайвих пісень і все справляє враження не лише щирої, а й дуже продуманої роботи. Без перебільшення, альбом гідний світового визнання.
Свіжий альбом, з одного боку, виконаний в стилістиці «старого доброго Dead Faith», музика якого неодмінно викликає паралелі з творчістю знаменитих Depeche Mode, чий значний вплив на себе музиканти не заперечують, з іншого – «Insider» є у певному розумінні досконалою платівкою, в якій немає зайвих пісень і все справляє враження не лише щирої, а й дуже продуманої роботи. Без перебільшення, альбом гідний світового визнання.
ДахаБраха & Port Mone - Хмелева Project (2012)
Як зрозуміло з назви, цей диск не є новим номерним альбомом флагманів українського етно-хаосу ДахаБраха, а результатом їхньої співпраці з мінським ансамблем Port Mone.
Проект зародився майже рік тому після тривалих українсько-білоруських репетицій, що проходили в Дністровському каньйоні.
Попри впізнаваність «дахабрахівської» манери виконання (особливо це стосується вокалів), звучання спільного альбому є дуже незвичним як порівняно з ранніми, так і з більш пізніми альбомами групи, і це є надзвичайно цікавою несподіванкою. Ще до хронологічного екватору платівки стає очевидною особлива інтимність саунду Хмелева Project з його медитативним настроєм і плавними аранжуваннями. Особливо вражає в його треках першорядне значення мелодії, тож кому кортить диких танців з барабанами, може переслухати номерні альбоми ДахаБрахи, а експеримент, втілений у свіжій плиті, є настільки ж вдалим, як і оригінальним.
Проект зародився майже рік тому після тривалих українсько-білоруських репетицій, що проходили в Дністровському каньйоні.
Попри впізнаваність «дахабрахівської» манери виконання (особливо це стосується вокалів), звучання спільного альбому є дуже незвичним як порівняно з ранніми, так і з більш пізніми альбомами групи, і це є надзвичайно цікавою несподіванкою. Ще до хронологічного екватору платівки стає очевидною особлива інтимність саунду Хмелева Project з його медитативним настроєм і плавними аранжуваннями. Особливо вражає в його треках першорядне значення мелодії, тож кому кортить диких танців з барабанами, може переслухати номерні альбоми ДахаБрахи, а експеримент, втілений у свіжій плиті, є настільки ж вдалим, як і оригінальним.
© Максим Солодовник, квітень 2012
Публікація: Український Тиждень № 17-18 (234-235)
Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Публікація: Український Тиждень № 17-18 (234-235)
Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар