Заснований 2005 року Astaroth’ом як сайд-проект, Raventale швидко набрав обертів, зміцнів і вже не перший рік слухається по всьому світі фанами атмосферного симбіозу black і doom metal. 5-й повноформатник, що вийшов минулої осені, не є революційно несхожим на своїх попередників, однак має певні помітні відмінності.
Найперше це своєрідний діалог з митцями минулого – як в текстах, так і в оформленні альбому. Поезія Олександра Блока (після авторської російсько- і англомовної лірики попередніх альбомів) виглядає в контексті цієї музики дуже органічно і є свіжим підходом для Raventale. Проте не все так гладко з картинами Айвазовського та Левітана, дві з яких, хоч і в зовсім інакшій обробці, вже використовувались раніше культовими харків’янами Drudkh в оформленні альбомів «Лебединий Шлях» і «Microcosmos». Тому вибір цих картин при фактично спільній аудиторії слухачів виглядає дещо дивно і надає буклету вторинності.
Незважаючи на цей момент, саунд альбому лишає гарні враження : збережено депресивну атмосферність (яка знайшла особливо вдалу реалізацію в попередньому лонгплеї « After » (2010), і водночас музика проекту збагатилася впливом арт-року, що виразно читається в аранжуваннях (яскравий приклад – гітарне соло в другому треку). Варто зазначити цікавий аспект : традиційний для Raventale філософсько-меланхолійний настрій і світобачення не виглядає романтично-піднесеним навіть попри те, що цій музиці притаманна значна частка урочистості, - альбом, у чіткій відповідності до своєї назви, ставить перед слухачем незручні запитання, образи його тривожні.
Власне через останню обставину під час слухання « Bringer of Heartsore » постійно ловиш себе на думці, що вокал тут міг би бути значно кращим у розумінні відповідності музичному матеріалу, якби тут звучав істеричний крик на кшталт Pensées Nocturnes - замість не завжди розбірливого глухого і низького голосу, що зрідка переходить в мелодекламацію. На фоні переважно середньотемпової музики це становило б цікавий контраст, а враховуючи вокальні традиції доробку Raventale, могло б стати слушним експериментом. Проте, навіть в такому вигляді альбом не розчаровує, ще раз засвідчуючи, що one-man-band – це далеко не завжди апріорі нудна затія, якщо за цю справу береться справжній музикант.
Найперше це своєрідний діалог з митцями минулого – як в текстах, так і в оформленні альбому. Поезія Олександра Блока (після авторської російсько- і англомовної лірики попередніх альбомів) виглядає в контексті цієї музики дуже органічно і є свіжим підходом для Raventale. Проте не все так гладко з картинами Айвазовського та Левітана, дві з яких, хоч і в зовсім інакшій обробці, вже використовувались раніше культовими харків’янами Drudkh в оформленні альбомів «Лебединий Шлях» і «Microcosmos». Тому вибір цих картин при фактично спільній аудиторії слухачів виглядає дещо дивно і надає буклету вторинності.
Незважаючи на цей момент, саунд альбому лишає гарні враження : збережено депресивну атмосферність (яка знайшла особливо вдалу реалізацію в попередньому лонгплеї « After » (2010), і водночас музика проекту збагатилася впливом арт-року, що виразно читається в аранжуваннях (яскравий приклад – гітарне соло в другому треку). Варто зазначити цікавий аспект : традиційний для Raventale філософсько-меланхолійний настрій і світобачення не виглядає романтично-піднесеним навіть попри те, що цій музиці притаманна значна частка урочистості, - альбом, у чіткій відповідності до своєї назви, ставить перед слухачем незручні запитання, образи його тривожні.
Власне через останню обставину під час слухання « Bringer of Heartsore » постійно ловиш себе на думці, що вокал тут міг би бути значно кращим у розумінні відповідності музичному матеріалу, якби тут звучав істеричний крик на кшталт Pensées Nocturnes - замість не завжди розбірливого глухого і низького голосу, що зрідка переходить в мелодекламацію. На фоні переважно середньотемпової музики це становило б цікавий контраст, а враховуючи вокальні традиції доробку Raventale, могло б стати слушним експериментом. Проте, навіть в такому вигляді альбом не розчаровує, ще раз засвідчуючи, що one-man-band – це далеко не завжди апріорі нудна затія, якщо за цю справу береться справжній музикант.
© Максим Солодовник, березень 2012
Публікація: www.rock.kiev.ua
Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Публікація: www.rock.kiev.ua
Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Трекліст :
Chapter I:
1. Anything Is Void
2. Twilight... The Vernal Dusk
3. These Days Of Sorrow
4. Breathing The Scent Of Death
Chapter II:
5. Prologue: Sailing To Further
6. The Last Afterglow Burned
7. Detachment And Solitude
8. Epilogue: Alone With Heartsore
Raventale
Bringer of Heartsore
2011
Solitude Productions
Немає коментарів:
Дописати коментар