25 років тому цього дня загинув Віктор Цой.
Нині в деякого прошарку хіпстерів модно хаяти його творчість, але завжди ця спроба критики звучить від людей, яким не світить стати легендами. Для мене ж він завжди буде одним з героїв мого дитинства. Якби він дожив до наших днів - точно б не "кримнашив" (на відміну від різних вато-блазнів і колорадів, які вважають себе артистами), і, скоріше за все, перебрався б із початком війни до Києва, який любив і в якому написав деякі зі своїх хітів. І я не сумніваюся, що якими б не були поточні суєтні тренди, пам'ять про нього житиме допоки слухатимуть музику як таку.
Тож саме сьогодні в моїх колонках звучать виключно альбоми групи КИНО.
Немає коментарів:
Дописати коментар