Про священних монстрів сцени писати завжди приємно і водночас непросто. І не тільки тому, що свій студійний матеріал вони оприлюднюють вкрай рідко. КОМУ ВНИЗ – з тих небагатьох, котрих масштаб здобутків давно вивів у категорію гросмейстерів, які не потребують насправді жодних оцінок своєї творчості. Але це потрібно нам, в тому числі й для самоусвідомлення та відстежування власної світоглядної та естетичної еволюції, орієнтуючись на координати великих.
Попри те, що крайній на сьогодні студійний повноформатник КОМУ ВНИЗ вийшов аж 1996 ( ! ) року (концертний альбом та декілька збірок різного ступеня концептуальності та офіційності під таким кутом зору не враховуємо), ці суворі кияни являють собою найвідоміший приклад реально культової української групи, аудиторія якої має стільки ж спільного, як і відмінного, об’єднуючи українців (і не тільки), які б за інших обставин, цілком можливо, ніколи б і не зустрілись, стрімко злютовуючи натовпи слухачів під сценою у фактично воїнську спільноту високого духу. Це підтвердить кожен, хто вміє відчувати буття і хоча б раз чув їх наживо, будучи свідком такої містерії. І в КОМУ ВНИЗ, очевидно, завжди було розуміння того, що справжня музика – це не розвага у стандартному розумінні цього слова, а своєрідний егрегор і засіб спілкування на найглибиннішому рівні.
фото з офіційного сайту групи
Зимова українська революція, залізо і кров вуличних боїв, відданість, затятість і жорстокість, гранати й кулі окупаційного режиму бандократії, портрет Шевченка на лайтбоксах закривавленої Інститутської і сухий тріск снайперських гвинтівок, небачені у найновішій історії України жертви і похорони героїв у прямому етері…
Епохальні події надовго відбили у автора цих рядків здатність всерйоз заглиблюватись у твори мистецтва, і ця тимчасова ментальна скам’янілість була ще одним джерелом пекучої ненависті і зневаги до всіх ворогів України. Анонс нового альбому від КОМУ ВНИЗ незадовго до 200-річного ювілею Кобзаря став особливою звісткою з іншого, вже напівзабутого мирного життя, де виходить нова, справжня музика. Таким чином, 9 березня (дата релізу) набуло цьогоріч ще одного важливого сенсу.
фото невідомого автора
Попри хронометраж замалим більший за 16 хвилин, група розцінює новий диск саме як альбом (без приставки “міні-”), на що вказує і його назва (досі повноформатників було лише три). Правильно це чи ні – вирішувати не нам, але, на мою думку, таким чином група підкреслила виняткову важливість закладеного у новинці месиджу, принагідно нагадавши, що перемагати слід не кількістю, а якістю. Жоден з п’яти треків альбому, співавтором якого, до речі, на титульній обкладинці вказаний сам Шевченко, не є домінантним над іншими – важливий кожен, прохідних номерів нема. При цьому матеріал досить різноманітний, отже - заслуговує окремого коментаря.
З «КНЯЖНИ». ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ
Одна з найліричніших композицій групи за всю історію творчості. Урочисті, повільні клавішні, надзвичайно красивий вокал Андрія Середи та скрипка Нелі Бикової – головні елементи цього шедеврального треку, ліричним героєм якого уявляється котрийсь із політв’язнів режиму, зовсім нещодавно зметеного стихією Майдану, дорогою ціною. Найближча асоціація – пісня «Вийди, змучена людьми».
З «ХУСТИНИ»
фото УНІАН
З «ХУСТИНИ»
Мінімалістичний в плані інструментарію трек, який, проте, звучить вже енергійніше. Вокальна манера і ритміка тут нагадує бойовий клич у північній Традиції. Можливо, не всі фахівці у цьому питанні зі мною б погодилися, але для мене ця етимологія досить очевидна. Прикметно, що уже у квітні з початком тієї великої Війни, яку і до сьогодні намагаються сором’язливо ховати за нудною абревіатурою АТО, на сайті групи з’явився пост зі світлиною дігіпаку «4» на борту українського БТРа на бойових позиціях.
фото з офіційного сайту групи
Цим треком Середа з побратимами стилістично «передають привіт» не загальновідомим RAMMSTEIN (як дехто міг би подумати), а пізнім LAIBACH. Проте, на відміну від обох цих команд, КОМУ ВНИЗ байдужі до постмодернізму й цілком серйозні, особливо – в актуалізації Шевченкового пророцтва-перестороги про «огонь новий з Холодного Яру». Поза всяким сумнівом, ця пісня найбільше відповідає критеріям хітовості, саунд тут важкий і багатий.
З «У КАЗЕМАТІ». ЗА БАЙРАКОМ БАЙРАК
Прозоре, просте аранжування, акустична ритм-гітара. За виконанням ця пісня найближча до класичного року, проте має невитравну dark folk атмосферу. Напевно, своєю появою у такому вигляді цей трек може завдячувати дружбі Андрія з Арсенієм Білодубом (лідером легендарного дивізіону СОКИРА ПЕРУНА) – складається враження, що їхній лонгплей «Слово» (2010) явно не пройшов повз увагу колег.
Шевченко на Майдані, лютий 2014,
фото невідомого автора
З «ОСІЇ. ГЛАВИ XIV»
Найсуворіший трек альбому, здатний справити цілком окреме враження навіть на фоні попередніх чотирьох. Жорстокий і підкреслено аскетичний у виражальних засобах. Направду страшний для тих, кому він адресований, адже це водночас і пророцтво-візія, і пересторога, й інвектива. Враховуючи події на Східному фронті, значною мірою – вже втілена. Шевченко у поезії зазвичай не любив напівтонів та неясних натяків. Як сказав свого часу Данте, справжнє мистецтво – завжди жорстоке.
Кілька слів на завершення.
“ 4 “ лишає по собі найкращі враження, адже поєднує в собі риси, що були властиві творчості КОМУ ВНИЗ завжди із певним експериментальним підходом, який свідчить про невпинний розвиток цієї великої групи.
До речі, можливість виходу давно очікуваного тривалішого повноформатника у найближчій перспективі, тобто орієнтовно ще цьогоріч, підтверджена координатором групи у переписці з фанами на офіційному сайті…
Замовити компакт :
http://rockhouse.com.ua/komu-vnyz-4-2014
Слухати альбом онлайн :
http://www.komuvnyz.com/2014-4
© Максим Солодовник, 2014
Публікація: www.rock.kiev.ua
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Передруки матеріалів цього блогу можливі виключно з письмової згоди автора.
Бонус # 1 : Андрій Середа закликає підтримати українських воїнів
Бонус # 2 : Кому Вниз - Концерт Шлях XXV (Львів, 2014)
Немає коментарів:
Дописати коментар