Перед нами без перебільшення найбільш незвичайний лонгплей «Онейроїда». Передісторія п’ятого номерного альбому легендарної полтавської групи бере свій початок аж у 1999 році, коли її співзасновник і перший басист Анатолій Волик працював на телефоні довіри. Як знають ті, хто слідкує за творчістю команди, він є не тільки одним з найкращих українських поетів, а й автором усіх текстів пісень «Онейроїда». Зазвичай кожен їх новий альбом – це музична інтерпретація одного з концептуальних циклів Волика. Але цього разу слухач свіжої платівки має справу з текстами, походження яких більш ніж химерне і нелітературне.
Одного разу під час зміни Волика на телефоні довіри йому подзвонила жінка, яка представился як «Наташа Атомный Бог», і потік свідомості, який долітав зі слухавки був настільки незвичайним і психоделічним, що по можливості він був законспектований в реальному часі і майже не зазнавав правок, крім незначного очищення від суржика. Частина з цього шикарного шизофольклорного матеріалу незабаром була опублікована у четвертому номері самвидав-часопису «Гораздо» за 2000 рік в рубриці «Уголочек Наташи». Слід сказати, що про цю жінку та її подальшу долю абсолютно нічого невідомо, а тексти її монологів досить несподівано вилилися через 7 років спочатку в сценічний, а потім і в студійний проект.
Як зазначає лідер «Онейроїда» Андрій Боркунов у недавньому інтерв’ю Київському Рок Клубу, унікальний характер альбому, очевидний будь-кому зі слухачів, знайомих з іншими онейро-лонгплеями, найбільш повно відповідає назві групи завдяки такому «бекграунду».
Оксана Дронова, вересень 2014
автор фото - Сергій Картавицький
Однойменну назві альбому програму було неодноразово представлено на концертах, найбільш атмосферними з яких були два виступи в харківському планетарії. Досить швидко (у 2009 році) дійшло і до фіксування матеріалу за принципом live in studio. Проте властивий гітаристу «Онейроїда» Валерію Власенку професійний перфекціонізм, з яким він ставиться до саунд-інженерної справи, спричинився до того, що результат цих процесів у вигляді свіжого альбому ми отримали лише наприкінці квітня поточного року. І, слід сказати, такий матеріал абсолютно не втрачає нічого від «пізнього» випуску, адже буквально перебуває поза часом і метушливими трендами, що змінюють одне одного, часто не лишаючи якогось відчутного сліду в культурі.
Поки тривала робота над удосконаленням записаного, паралельно групою було відзнято багато відео-матеріалу, в якому є чимало від театру. Більшість цього креативу так і лишається поки невипущеною, але певне уявлення про нього можна скласти з випущеного два роки тому кліпу «Библия это общага»
Враження від альбому в цілому і від окремих його треків не піддаються повноцінному логічному аналізу і навряд можуть бути сформульовані засобами звичайного, загальновживаного синтаксису саме завдяки природі матеріалу, який лежить в основі цієї платівки. Для тих, хто з нею досі не стикався, найбільш доречним буде порівняти її з якимось інфернальним радіо, яке, несподівано вмикнувшись, захоплює своїми дивними вібраціями і ще дивнішими синтагмами, які, прекрасно опанувавши роль, озвучує неперевершена вокалістка Оксана Дронова, яка тут, до того ж, вперше звучить «сольно», а не в «дуеті» з лідером групи Андрієм, який цього разу здебільшого відповідав за семплінг, зведення, продюсування і загальну концепцію релізу. Також значною відмінністю від інших альбомів є нестандартний набір музикантів : не залучалася «важка артилерія», тобто ритм-секція (бас і барабани) з метою надання матеріалу прозорості, натомість до запису долучився Олександр Бєссонов з групи Молочай, виконавши партії баяну, а партії ударних зіграні Дмитром Білоконем на джамбе та керамічному кохоні, який він виготовив власноруч.
Навіть якщо б я не бував свого часу на концертах з цією програмою, я б не мав сумнівів, що «Наташа Атомный Бог» - це саме та музика, якої так бракувало нашій авангардній сцені. Захоплює тут як сміливість задуму, так і зрілість його втілення. Попри те, що автор цих рядків щороку слухає тонни і тонни найрізноманітнішої музики, половина якої належить до найновішої, нічого подібного йому досі не траплялося. Ці треки несхожі навіть на типовий «Онейроїд».
Стилістично цей альбом перебуває десь на території переплетення електроніки, spoken word, альтернативного року, експериментального фолку, вільного джазу та ще бозна-чого. Одне слово, як каже гуцульська приказка, - «там де дідько каже добраніч». Хронометраж платівки, що містить аж 17 треків, забезпечує надміцний ментальний тріп.
Гадаю, після всього сказаного тут, найкращим варіантом для вас буде послухати «Наташа Атомный Бог» на офіційному бендкемпі групи :
Поки що альбом доступний лише у вигляді digital-релізу.
Музиканти вже планують випуск обмеженого тиражу фірмових дисків, які можна буде придбати на концертах і через менеджмент.
© Максим Солодовник
Публікація: www.rock.kiev.ua
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Передруки матеріалів цього блогу можливі виключно з письмової згоди автора.
