Попри те, що проект «Мой Розовый Фашистик» (а саме так розшифровується абревіатура МРФ) було започатковано досить давно, дводисковий альбом, що зараз перед нами, - не що інше, як дебютний повноформатник, який вийшов наприкінці листопада. На мою думку, пору року для такого релізу було обрано ідеально, але про це трохи згодом.
Лейбл Cardiowave, на якому вийшов альбом, завжди тішив грамотним підходом до своїх нечисленних артистів, тож і цього разу оминути новинку було неможливо – навіть ті слухачі, що не знають, які музиканти задіяні у проекті, не мали іншого вибору як поселити альбом до свого плеєра після таких рядків у тематичному прес-релізі (сповненому до того ж ремінісценцій з образів альбому) : «Чи траплялося вам коли-небудь виконувати вальс у цілковитій темряві? Чи крутила вас доля в цьому химерному танці, не даючи можливості бачити ані непевну межу сцени, на якій ви опинитесь через невідому кількість кроків, ані партнера, що намагається легким доторком пальців перейняти вашу невидиму руку?» (переклад з російської мій. – М.С.)
Думаю, багато хто з вас знає, що лідеркою МРФ є Олена Войнаровська, відома широким колам меломанів як одна з двох авторок-вокалісток групи Flёur, а декому - і за групою Amurekimuri, в якій вона так само є провідною постаттю. Прикметним фактом є те, що Олена самостійно здійснювала саунд-продакшн дебютного повноформатника МРФ, щоби максимально точно передати закладені у пісні емоції.
Лейбл Cardiowave, на якому вийшов альбом, завжди тішив грамотним підходом до своїх нечисленних артистів, тож і цього разу оминути новинку було неможливо – навіть ті слухачі, що не знають, які музиканти задіяні у проекті, не мали іншого вибору як поселити альбом до свого плеєра після таких рядків у тематичному прес-релізі (сповненому до того ж ремінісценцій з образів альбому) : «Чи траплялося вам коли-небудь виконувати вальс у цілковитій темряві? Чи крутила вас доля в цьому химерному танці, не даючи можливості бачити ані непевну межу сцени, на якій ви опинитесь через невідому кількість кроків, ані партнера, що намагається легким доторком пальців перейняти вашу невидиму руку?» (переклад з російської мій. – М.С.)
Думаю, багато хто з вас знає, що лідеркою МРФ є Олена Войнаровська, відома широким колам меломанів як одна з двох авторок-вокалісток групи Flёur, а декому - і за групою Amurekimuri, в якій вона так само є провідною постаттю. Прикметним фактом є те, що Олена самостійно здійснювала саунд-продакшн дебютного повноформатника МРФ, щоби максимально точно передати закладені у пісні емоції.
студійний процес (фото зі сторінки МРФ вконтакті)
Разом з нею над лонгплеєм МРФ працювали майже два десятки найрізноманітніших музикантів : Катерина Котельнікова, Анастасія Кузьміна, Олексій Ткачевський (Flёur), аж два бас-гітаристи (Олексій Довгальов та Володимир Нессі), а також учасники дружніх колективів («Библиотека Просперо», «Тим Талер», «My Personal Murderer») і сесійні музиканти, серед яких промайнула навіть волинщиця Becky Taylor, що співпрацює з групою «Аквариум».
Тому не дивно, що результат творчої співпраці цієї яскравої когорти має щедрий хронометраж, займаючи аж два диски. Власне, мені завжди подобалось, коли музику не душать у зародку, тому тим, хто також має симпатію до альбомів епічних масштабів, варто рекомендувати дебютник МРФ – тут є де розгулятись уяві та емоціям. Інша річ, що, цілком можливо, далеко не все в цьому альбомі резонуватиме у вас однозначно. В цьому питанні все залежить від ваших уподобань та асоціацій, які не завжди розгортатимуться у вашій уяві так, як це малось на увазі автором. Те, що альбом дуже особистісний, у властивому сенсі інтимний – неможливо не помітити.
Характерною особливістю його структури є співіснування у треклісті пісенних і чисто інструментальних треків. Важливим аспектом, який відрізняє матеріал проекту МРФ від пісень Олени Войнаровської з репертуару Flёur, є її звернення до іншої, очевидно темнішої, сторони власної особистості, яке вона сама порівнює з актом екзорцизму. Попри це, її вокальна манера, яка й раніше моментами здавалась мені не надто переконливою, у свіжому альбомі лишається цілком впізнаваною. Не подумайте, що я не оцінив широку стильову палітру МРФ (від дарк-фолку до апокаліптик-джазу і навіть подекуди тріп-хопу), проте образно-текстуальна складова його месиджу місцями аж надто відгонить не просто помірним декадансом (що очікувано і бажано для альбому з такою назвою і «бекграундом»), а реальним мазохізмом. Втім, кожному своє, тож оцінка цього аспекту альбому лежить не у професійній, а в індивідуально-психологічній площині. Попри цей неоднозначний момент, завдяки стильовій різноманітності матеріалу і прекрасному саунду, слухати дебютний лопгплей МРФ цікаво. До того ж фінальний трек (однойменний назві альбому) є без перебільшення приголомшливої краси шедевром, яку тільки підкреслює мінімалістичність задіяного в ньому інструментарію. Ефектний фінал альбому дехто вважає навіть важливішим за вдалий початок, тому раджу всім, хто ще не чув «Вальсирующие во тьме», скласти своє враження про музику МРФ.
Тому не дивно, що результат творчої співпраці цієї яскравої когорти має щедрий хронометраж, займаючи аж два диски. Власне, мені завжди подобалось, коли музику не душать у зародку, тому тим, хто також має симпатію до альбомів епічних масштабів, варто рекомендувати дебютник МРФ – тут є де розгулятись уяві та емоціям. Інша річ, що, цілком можливо, далеко не все в цьому альбомі резонуватиме у вас однозначно. В цьому питанні все залежить від ваших уподобань та асоціацій, які не завжди розгортатимуться у вашій уяві так, як це малось на увазі автором. Те, що альбом дуже особистісний, у властивому сенсі інтимний – неможливо не помітити.
Характерною особливістю його структури є співіснування у треклісті пісенних і чисто інструментальних треків. Важливим аспектом, який відрізняє матеріал проекту МРФ від пісень Олени Войнаровської з репертуару Flёur, є її звернення до іншої, очевидно темнішої, сторони власної особистості, яке вона сама порівнює з актом екзорцизму. Попри це, її вокальна манера, яка й раніше моментами здавалась мені не надто переконливою, у свіжому альбомі лишається цілком впізнаваною. Не подумайте, що я не оцінив широку стильову палітру МРФ (від дарк-фолку до апокаліптик-джазу і навіть подекуди тріп-хопу), проте образно-текстуальна складова його месиджу місцями аж надто відгонить не просто помірним декадансом (що очікувано і бажано для альбому з такою назвою і «бекграундом»), а реальним мазохізмом. Втім, кожному своє, тож оцінка цього аспекту альбому лежить не у професійній, а в індивідуально-психологічній площині. Попри цей неоднозначний момент, завдяки стильовій різноманітності матеріалу і прекрасному саунду, слухати дебютний лопгплей МРФ цікаво. До того ж фінальний трек (однойменний назві альбому) є без перебільшення приголомшливої краси шедевром, яку тільки підкреслює мінімалістичність задіяного в ньому інструментарію. Ефектний фінал альбому дехто вважає навіть важливішим за вдалий початок, тому раджу всім, хто ще не чув «Вальсирующие во тьме», скласти своє враження про музику МРФ.
© Максим Солодовник, січень 2013
Публікація: www.rock.kiev.ua
Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Публікація: www.rock.kiev.ua
Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Трекліст :
CD 1 :
1. Последствия взрыва
2. Высшая математика самоуничтожения
3. Sanctus Januarius
4. Молох
5. Конфетти
6. Cонечко
7. Новобрачные на Эйфелевой башне
8. Doppelganger
9. Кардиограмма
10. Tuulаhdus
11. Mescalito dancing
12. Последний сон
CD 2 :
13. Мы, бесстрашные
14. Мои новые чёрные крылья
15. Бессмертие (for J.B.)
16. Под прицелом
17. Амнезия
18. Лабиринт
19. Red Bull
20. Аппассионастя
21. Лангольеры
22. Стриптиз
23. Вальсирующие во тьме
МРФ
Вальсирующие во тьме
2012
Cardiowave
Немає коментарів:
Дописати коментар