Спільний альбом провідних команд сусідніх держав – явище нечасте на сьогодні, окрім хіба радикальних музичних течій та стилів, найрізноманітніших представників інді-сцени, де подібна практика є дуже поширеною.
Легендарна польська команда VooVoo, що дебютувала на аудіоринку ще далекого 1986 року, і на рахунку якої тепер кількадесят лише офіційних релізів на сьогодні є водночас і однією з найавторитетніших у Польщі і , безперечно, дедалі відомішою у світі.
«Гайдамаки» ж для України фактично перша група, що змогла вже у новому столітті самостійно вийти як на численні європейські концертні майданчики (від клубів до багатотисячних фестів), так і на рекординговий ринок, яскравим свідченням чому було перевидання там Перверзії (під маркетингово-прорахованою назвою Ukraine calling) та аж на тиждень скорший, ніж в Україні, реліз диску Кобзар одразу в Польщі та Німеччині, вже не кажучи про його запис у польській, повністю аналоговій студії.
Причини рідкісного «сплітування» відомих команд, на мою думку, - суто комерційні, а точніше – стосовні до стереотипів роботи лейблів-мейджорів. Однак цього разу перед нами симбіоз не тільки успішний в
сенсі поширення альбому, а й з точки зору саунду. Диск швидкісно розлітався у Польщі, а в Україні вперше був представлений на початку вересня на фестивалі Джаз-Коктебель.
CD таки вдався: перші ж враження від нього – це відмінна звукорежисерська робота + професійність команд та цікаве враження єдності, цілісності диску. Ніби й неодмінні передумови якісного альбому як такого, проте ж як часто можна подибувати далекі від цього результати – і не лише в Україні.
Багатий – навіть за європейськими стандартами – буклет вже викликає симпатію навіть аудіофілів зі стажем, вже не кажучи про «шеренгових» слухачів.
Цілісність цієї роботи груп справді найбільше впадає в око, і альбом завдяки цьому дуже рівно слухається, зблискучи то там, то там знайомими мотивами східнослов’янського (і не лише) фолку. Але водночас таку особливість можна – дещо парадоксально - записати і «в мінус», адже неможливо позбутися присмаку певної монотонності та стриманості, яка не була властива раннім роботам Гайдамаків, вже не кажучи про драйв та перець «Перверзії», сміливі екcперименти з традицією, з якими група підкорювала українського слухача.
Можна з великою мірою певності сказати, що попри вдале втілення проекту з VooVoo (який, безперечно, вже зараз є подією в музичному житті обох країн), цей диск продовжив започатковану у повній мірі ще альбомом «Кобзар» тенденцію орієнтування на західного слухача середнього віку, з властивими йому класичними вподобаннями у сфері фолку та world music.
Легендарна польська команда VooVoo, що дебютувала на аудіоринку ще далекого 1986 року, і на рахунку якої тепер кількадесят лише офіційних релізів на сьогодні є водночас і однією з найавторитетніших у Польщі і , безперечно, дедалі відомішою у світі.
«Гайдамаки» ж для України фактично перша група, що змогла вже у новому столітті самостійно вийти як на численні європейські концертні майданчики (від клубів до багатотисячних фестів), так і на рекординговий ринок, яскравим свідченням чому було перевидання там Перверзії (під маркетингово-прорахованою назвою Ukraine calling) та аж на тиждень скорший, ніж в Україні, реліз диску Кобзар одразу в Польщі та Німеччині, вже не кажучи про його запис у польській, повністю аналоговій студії.
Причини рідкісного «сплітування» відомих команд, на мою думку, - суто комерційні, а точніше – стосовні до стереотипів роботи лейблів-мейджорів. Однак цього разу перед нами симбіоз не тільки успішний в
сенсі поширення альбому, а й з точки зору саунду. Диск швидкісно розлітався у Польщі, а в Україні вперше був представлений на початку вересня на фестивалі Джаз-Коктебель.
Багатий – навіть за європейськими стандартами – буклет вже викликає симпатію навіть аудіофілів зі стажем, вже не кажучи про «шеренгових» слухачів.
Цілісність цієї роботи груп справді найбільше впадає в око, і альбом завдяки цьому дуже рівно слухається, зблискучи то там, то там знайомими мотивами східнослов’янського (і не лише) фолку. Але водночас таку особливість можна – дещо парадоксально - записати і «в мінус», адже неможливо позбутися присмаку певної монотонності та стриманості, яка не була властива раннім роботам Гайдамаків, вже не кажучи про драйв та перець «Перверзії», сміливі екcперименти з традицією, з якими група підкорювала українського слухача.
Можна з великою мірою певності сказати, що попри вдале втілення проекту з VooVoo (який, безперечно, вже зараз є подією в музичному житті обох країн), цей диск продовжив започатковану у повній мірі ще альбомом «Кобзар» тенденцію орієнтування на західного слухача середнього віку, з властивими йому класичними вподобаннями у сфері фолку та world music.
(с) Максим Солодовник, жовтень 2009
публікація: www.rock.kiev.ua
публікація: www.rock.kiev.ua
Передруки можливі виключно з письмової згоди автора.
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
З питань передруків та співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар