Життя сповнене
парадоксів, і одним з них є те, що найдавніша і водночас фактично найкраща (у
своєму стилі) індустріальна група Києва та всієї України досі лишається
маловідомою для переважної більшості нашої публіки. Протягом років група
змінювала склад і звучання, експериментуючи з різними стилями і музикантами. Попри
свою студійну плодовитість, Dead Faith дуже рідко грає концерти, тому реліз кожного нового альбому є справді
значною подією для всіх нечисленних втаємничених. Влітку група відзначає своє
20-річчя, і саме до нього спершу планувалося випустити лонгплей, яким ми зараз
насолоджуємось. Але завдяки творчій активності музикантів реліз відбувся
практично на півроку раніше, і таким чином було продовжено започатковану торік
традицію розпочинати перший день нового року виданням нової платівки в
інтернеті.
Високі сподівання в
очікуванні новорічного релізу завдячували не тільки хітовості
альбомів-попередників «Insider» та «Suicide, sweet suicide...», а й серії синглів, які
стабільно з’являлися на ресурсах команди протягом 2013-го. До речі, далеко не
всі треки з цих синглів потрапили в результаті на «Open fracture of the mind». З перших звуків нового альбому
очевидно, що Dead Faith впорались з непростим завданням. Нова платівка звучить так, що особисто в
мене одразу йде на друге (і третє) коло, щойно добігши кінця.
Як звучали б легендарні Depeche Mode, якби
раптом сформувалися в Києві середини 90-х і грали б індустріальний рок тут і
зараз?
Попри на позір химерність
і нескромність цього питання, воно не позбавлене змісту, як і порівняння в його
основі – паралелей між цими командами із зовсім різними шляхами, – починаючи зі
схожості голосів їхніх фронтменів. Крім того, сам лідер Dead Faith ніколи не заперечував впливу британців на їхню музику, однак не все так
просто і самими впливами нічого в цьому випадку не закінчується.
Dead Faith на концерті в Полтаві 01.12.2012,
фото Едуарда Странадка
Маючи відмінний
мистецький смак, учасники Dead Faith постійно
розвиваються як особистості та професіонали, і зокрема завдяки цьому нинішня
музика групи має не так багато спільного із ранніми її альбомами. Можна
впевнено сказати, що нинішня творчість Dead Faith є
значно доступнішою для сприйняття, не втрачаючи водночас на безкомпромісності
саунду і не перетворюючись на поп-продукт. До речі, у США, де FM-радіоcтанції
керуються зовсім іншими принципами, ніж тутешні, треки з «Open fracture of the mind» оцінили і взяли в ротацію ще до
офіційного релізу новинки, самостійно вийшовши на музикантів під враженням від
синглів, які анонсували лонгплей.
У Dead Faith є всі
складові хітового матеріалу : якісний саунд і впізнаваний почерк ; правильне
відчуття структури альбому, завдяки якому знайомство з диском лишає по собі
цілісні враження і відчуття заверешності творчого акту; і власне талановиті
пісні, лірика яких може складатися як з цілого тексту, так і з одного-єдиного
рядка («It's rising up»).
«Open fracture of the mind» зовсім не містить «філлеру» (прохідних
треків). Проте навіть у такій ситуації можу порекомендувати всім, хто навіть
дочитавши до цього місця, сумнівається, почати знайомство з цим лонгплеєм з
таких забійників як «Light is dead», «Feel yourself well», «Favorite show». До речі,
атмосфера і тематика першого треку альбому інспірована такою стрьомною
речовиною як морфій. Якщо характеризувати лірику «Open fracture of the mind» загалом, неможливо не помітити властивий
їй лаконізм, точність, уміння створювати відповідний настрій, живі асоціації
досить скупими засобами, що особисто я детерміную як синонім майстерності.
Картини, які малює уява слухача, затягують надовго. Навмисне не писатиму тут
про персональні переживання цього досвіду – нехай кожен відчує це по-своєму.
Замість висновку
процитую лідера Dead Faith Володимира
Кучинського :
«Наша музика похмура, як
грудневий Київ, жорстка як цегла будинків і бездонна, як небо... Приєднуйтеся
до нашого потойбіччя, до позачасу і позапростору. Де любов - це смерть, а
смерть - це любов. Ми ніде і всюди.»
Слухати/завантажувати
альбом тут :
© Максим Солодовник, 2014
Публікація: www.rock.kiev.ua
З питань співпраці звертатись на e-mail: gycel86(равлик)gmail.com
Передруки матеріалів цього блогу можливі виключно з письмової згоди автора.
